Византия империясы ұзақ өмір сүруінің саяси және экономикалық себептерін анықта. Мемлекеттік билік императордың қолында шоғырланды.
Христиан дініне императорлар қолдау көрсетті.
л
Шаруа қожалығы үшін қолайлы жағдайлардың болуы.
Көршілес мемлекеттермен дипломатиялық қатынастар жүргізілуі.
Халықтың көп бөлігі еркін шаруалар мен жер иелері болды.
Ауылшаруашылығы және мал шаруашылығы дамыды.

Збереження роздроблення країни на 9 частин, захоплення Австрійською імперією Ломбардо-Венеціанського королівства та вплив на інші італійські держави. Кінець XVIII ст.- 1870 р. «епохою Рісорджименто» (Відродження). Початок промислової революції на межі 30-40-х рр ХІХ ст., переважно на півночі. Наявність пережитків феодалізму, безземелля селян. 1815 р. карбонарії створили мережу таємних, суворо законспірованих вент (за республіку). 1818 р. в Ломбардії граф Федеріко Конфалоньєрі очолив таємне товари­ство «Італійська федерація» (за конституційну монархію). 4. Італія після Віденського конгресу

ІІ група Робота з джерелом «Із таємної інструкції для членів організації «Молода Італія» Чи можна вважати авторів документа прибічниками ідеології націоналізму? Чому? Яку стратегію боротьби за національну незалежність італійців пропонували автори? Як співвідносяться методи, що їх сповідували члени «Молодої Італії», із боротьбою за демократичні реформи? 5. Революції 20—30-х рр. XIX ст. Джузеппе Мадзіні Джузеппе Гарібальді І група «Повстання карбонаріїв» Визначте причини повстання Чим закінчилося повстання? Чому?

Сер. 30-х рр. XIX ст. – розгортання руху поміркованих лібералів, серед яких були великі землевласники, банкіри, підприємці, юристи тощо. Вважали єдино можливим об’єднання Італії перетворення згори шляхом реформ Свою практичну діяльність ліберали спрямовували на здійснення заходів зростання національної свідомості італійців. У 1846—1847 рр. у багатьох їхніх газетах і журналах почали з’являтися заклики до загальноіталійської війни проти Австрії 6. Діяльність поміркованих лібералів наприкінці 30-х — у 40-х рр. XIX ст. Вінченцо Джоберті

на долгие годы оставлял свой земельный надел римский легионер, отправляясь завоёвывать чужие земли. вернувшись, он видел, что участок заброшен, а жилище разва­лилось, начать хозяйство заново оказывалось не на что. бывшие солдаты продавали землю за бесценок и отправлялись в рим, где надеялись прожить на подачки богачей.

участки скупали аристократы, которые и без этого владели целыми полями «общественной земли». создавались сельские имения с рабами. на городских рынках теперь продавали про­дукты, произведённые руками рабов. они стоили дешевле, чем у крестьян. в результате крестьянские хозяйства разорялись.

обнищание большинства граждан ослабляло римскую армию, потому что бедняков не брали на военную службу. в легионы стано­вилось некого набирать. о новых завоеваниях нечего было и думать.

после гибели тиберия гракха передел «общественной земли» прекра­тился. через девять лет брат тиберия  гай гракх  выдвинул свою кандидатуру в народные трибуны.  материал с сайта 

оратор. древнеримская статуя

толпы крестьян стекались в город, чтобы про­голосовать за второго гракха. в  123 году до н.э.  гай гракх стал народным трибуном и вновь начал отбирать излишки «общественной земли» у зна­ти. гай оказался для сенаторов опаснее тиберия. он действовал решительнее. он дважды занимал трибунскую должность и сумел провести мно­го законов. по одному из них гай наказал убийц старшего брата, по другому — понизил цены на хлеб. гай гракх основал новую колонию в африке, на месте разрушенного карфа­гена. он пренебрёг тем, что там было запрещено селиться. подго­товил он ещё один важнейший закон — о предоставлении союзни­кам в италии римского гражданства.

терпение сенаторов лопнуло. они объявили чрезвычайное положение и ввели в город войска. гая это не испугало. он и его сторонники тоже взялись за оружие. произошла схватка, и сенат одержал верх. гай гракх покончил с собой. переделить «обще­ственную землю» не удалось. разорение крестьян и обогащение знати продолжалось.