Тест древний египет культура религия​

Яблоко раздора - причина ссоры, вражды. на свадьбе пелея и морской нимфы фетиды богиня раздора эрида в отместку за то, что ее не пригласили, бросила среди гостей яблоко с надписью "прекраснейшей". по совету зевса богини гера, афина и афродита призвали париса выбрать из них прекраснейшую: гера пообещала ему власть над миром, афина - военную славу, афродита - самую красивую женщину на земле. парис вручил яблоко афродите, которая ему увезти прекрасную елену в трою, что послужило поводом к троянской войне. отвергнутые гера и афина выступили на стороне ахейцев.  желтая пресса.рассказывают, что лет семьдесят назад одна американская газета пленила публику картинками, изображавшими невероятные приключения малыша, одетого в желтую рубашку. соперничая с ней, другая газета тоже пустила на свои страницы такого же желтого мальчугана. возникли спор и судебное дело между редакциями о праве на изображение желтого мальчика. в одном из журналов появилась негодующая статья, в которой печать, не стесняющаяся подобными способами "завоевывать" читателя, впервые была названа "желтой". кличка привилась, и теперь "желтая пресса" означает всякую продажную газету, готовую действовать нечистыми способами, угождая читателям нелепыми бреднями, потворствуя плохим вкусам публики.  нить ариадны. означает выход из какой-либо трудной, запутанной ситуации. выражение возникло из древнегреческого мифа о золотом руне, когда ариадна дала своему возлюбленному клубок ниток, чтобы он мог найти выход из лабиринта.  каинова печать. в библейском мифе каин — один из сыновей и евы; после того как он убил своего брата авеля (это было первое убийство на земле), бог сделал ему «знамение». имя «каин», ставшее нарицательным для тяжкого преступника, изверга, убийцы, употребляется и как бранное выражение. возникшее отсюда же выражение «каинова печать» употребляется в значении: клеймо преступления.  прокрустово ложе - ложе, на которое великан - разбойник прокруст насильно укладывал путников: тем, кому ложе было коротко, ноги; тех, кому было длинно, вытягивал. в переносном смысле - искусственная мерка, не соответствующая сущности явления.  пиррова победа  эпирский царь пирр в 279 г. до н. э. одержал победу над римлянами в битве при аускуле. но победа эта, как рассказывает плутарх (в жизнеописании пирра) и другие древние , стоила пирру таких больших потерь в войске, что он воскликнул: «еще одна такая победа, и мы погибли! » действительно, в следующем, 278 году римляне разбили пирра. отсюда возникло выражение «пиррова победа» в значении: сомнительная победа, не оправдывающая понесенных за нее жертв 

Грецька колонізація (8 – 6 ст.) – це процес масового переселення греків з міст Егейського басейну в численні колонії (апойкии), розташовані на узбережжях Середземного й Чорного моря. Підстава колоній почалося ще в 2 т. л. до н. е., але 8-6 ст. набуло масового характеру. У колонії переселилися не менше чверті грецького населення, яке заснувало кілька сотень грецьких міст.

Основні причини колонізації:

1. Потреба полісної економіки в нових землях, нових джерелах сировини, в нових ринках збуту ремісничої та сільськогосподарської продукції.

2. Поява в суспільстві тих, хто позбувся земельного наділу; в складі поселенців були і ті, хто у себе на батьківщині в силу будь-яких причин не міг його мати.

3. Різке зростання народжуваності в Греції («демографічний вибух»). Створювалося надмірне населення, яке не знаходило свого місця на батьківщині і змушене було переселитися.

4. Соціальна боротьба, яка супроводжувала процес народження нового виду державності – поліса. Боротьба між родовою знаттю і рядовими общинниками приводила іноді до того, що Переможені змушені були залишати Батьківщину.

Основні напрямки колонізації:

1. Західний напрямок (о. Сицилія, Південна Італія, Південна Галлія, східне узбережжя Іспанії).

Першою колонією, заснованою греками на Заході, було поселення на острові Питекуссы (західне узбережжя Італії) і місто Куми (Кампанії), виведені близько середини 8 ст. до н. е. Незабаром були засновані міста, що перетворилися потім у найбільші і процвітаючі западногреческие поліси: Сіракузи, Тарент, Сібаріс, Кротон та ін. Сицилія і Південна Італія були так густо усіяні мережею грецьких колоній і поселень, що стали називатися «Велика Греція». На південному узбережжі Франції була заснована Массалія згодом стала багатонаселеним полісом, через який по річці Родану Грецькі товари прямували у внутрішні області Галлії, аж до сучасного Парижа. На іспанському березі була заснована велика колонія Емпоріон. Особливою активністю в західній колонізації відрізнявся місто Корінф, один з найбільших торгово-ремісничих центрів Балканської Греції, для якого характерно раннє становлення полісного ладу і нової економіки.

2. Північно-східний напрямок.

Тут провідну роль грав Мілет (Південний Захід Анатолії), також один з найбільших і багатих грецьких міст. За переказами, Мілет вивів до 100 різних поселень і колоній. Великими грецькими колоніями стали міста Халкедон, Візантії. Міста Синопа і Гераклея Понтійська були найбільш могутніми на південному березі Чорного моря. Найзначнішими грецькими колоніями на Західному Причорномор'ї вважалися Істрія, Аполлонія Понтійська, Одесос. Незабаром колонізаційна хвиля досягла Північного Причорномор'я: Ольвія, Херсонес, Пантікапей. Найбільш великими грецькими колоніями Кавказького узбережжя були міста Пітіунт, Діоскуріада, Фазіс.