Объяснение:
Мешкали римляни залежно від статку або в інсулі, або в палаці, або в атріумі. Атріум – дім заможного римлянина – мав внутрішній двір, оточений з чотирьох сторін критою колонадою (він мав назву перестиль). У перестилі серед квітів і фонтанів сім'я проводила свій вільний час. Складовою дому були бібліотека та ойкос – велика зала для прийомів. У такому будинку з часом підлогу почали покривати мармуровою плиткою, а потім і мозаїкою. Стіни розписували фресками. Стелю прикрашали золотом і слоновою кісткою. Замінювалося й умеблювання кімнат: замість старих дубових меблів з'явилися меблі з деревини цінних порід, що завозилася зі Сходу. Разом із предметами побуту заможні римляни запозичували з Греції та країн Сходу також моду і звичаї. Дім оточували мурами. Зовні на стіні висів дзвіночок, який сповіщав господарям про прихід відвідувачів. На порозі мозаїкою було викладене слово «savle» – «будь здоровий», а інколи – мозаїчне зображення собаки.
Семь чудес света, или Семь чудес Древнего Мира — список самых прославленных сооружений архитектуры. Составление списка самых знаменитых поэтов, философов, полководцев, великих царей, как и памятников архитектуры и искусства — традиционный «малый» жанр греческой эллинистической поэзии и своего рода упражнение в риторике. Сам выбор числа освящён древнейшими представлениями о его полноте, законченности и совершенстве, число 7 считалось священным числом бога Аполлона (Семеро против Фив, Семь мудрецов и т. п.). Подобно сборникам высказываний знаменитых мудрецов, собраниям анекдотов и рассказам о диковинах, сочинения о Семи чудесах света были популярны в античную эпоху и включали в себя описания самых грандиозных, самых великолепных или в техническом смысле самых поразительных построек и памятников искусства. Вот почему их называли чудесами, в то время как в списке отсутствуют многие подлинные шедевры древней архитектуры и искусства — Акрополь в Афинах с творением Фидия — статуей Афины, Парфенон, прославленная статуя Афродиты Книдской работы Праксителя и т. д.
Упоминания о Семи чудесах появляются в сочинениях греческих авторов, начиная с эпохи эллинизма. В тексте одного египетского папируса (текст назван Дильсом Laterculi Alexandrini (P. Berol. 13044); это папирус, датируемый I в. до н. э.)[1], представлявшего собой своего рода учебное пособие, упоминаются имена знаменитых законодателей, живописцев, скульпторов, архитекторов, изобретателей, далее — самые большие острова, горы и реки и, наконец, семь чудес света. «Отбор» чудес происходил постепенно, и одни чудеса сменяли другие.
