Киргизы, кыргызы (кирг. кыргыздар /qɯrʁɯzdar/; ед. кыргыз /qɯrʁɯz/) — тюркский народ и основное население Киргизии. Проживают также в Узбекистане, Китае, Таджикистане, России, Казахстане, Турции и Афганистане[19]. Язык — киргизский, входящий в киргизско-кыпчакскую подгруппу кыпчакской группы тюркских языковИстория Центральной Азии была определена во многом географией и климатом региона. Аридный климат создавал трудности в сельском хозяйстве, а значительная удалённость от моря не давала возможности торговать по морю. Влияние Степных кочевников было велико на этой территории на протяжении тысячелетий. Тем не менее, первые протогорода появились в Центральной Азии более 4000 лет назад. С II века до н. э. до XVI века здесь проходили важные трассы Великого шёлкового пути, происходила международная торговля и культурный обмен между цивилизациями Европы и Востока. Более 2400 лет назад в Центральной Азии возникла древнейшая хорезмийская письменность. Центральная Азия была родиной мировой религии — зороастризма. Этническая и религиозная толерантность была чертой народов Центральной Азии на протяжении тысячелетий.
Кіммерійці згадуються античними грецькими авторами, зокрема Гомером та Геродотом, а також у ассирійських текстах. Частина дослідників ідентифікує кіммерійців з пізніми пам’ятками білозерської археологічної культури XII–IX ст., або з пам’ятками чорногорівської культури і новочеркаськими пам’ятками ІХ ст. до Р.Х. Загалом більшість знахідок степової зони приписують кіммерійцям та відносять до умовної “кіммерійської культури”. Ймовірно, під назвою “кіммерійці” античні автори розуміли все населення Північного Причорномор’я передскіфської епохи, тому таке спрощення є виправданим. Кіммерійці майстерно оброблювали залізо, проте використовували і знаряддя праці та зброю з бронзи. Вони розводили коней і займались кочовим скотарством. Задля отримання здобичі кіммерійці здійснювали військові набіги на сусідні племена. У 720-х рр. до Р.Х. кіммерійці напали на закавказьку державу Урарту, розбивши її військо та здійснивши набіг на її територію. Пізніше кіммерійці вступили у конфлікт з іншою великою державою регіону – Ассирією. У одній з битв з ассирійцями кіммерійці вбили їхнього царя Саргона ІІ, проте були розбиті та відступили з Ассирії. У якості найманців кіммерійці служили у різних державах Близького Сходу.
