Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.
Специфику содержания эпохи Просвещения характеризуют следующие черты:
ориентация на социальный и нравственный идеал: деятели просвещения желали утвердить «царство разума», в котором люди были бы совершенными во всех отношениях, где бы восторжествовала гармония интересов свободного индивида и справедливого общества. Рационализм – основополагающая черта культуры эпохи Просвещения. Разум трактовался как источник и двигатель познания, этики и политики. Рационализм просветителей предполагал возможность полного познания мира. При этом разум трактовался как общечеловеческая, универсальная Поскольку разум одинаков у всех, люди, независимо от национальных, сословных и вероисповедных различий неизбежно придут к единому пониманию законов природы, общества и истории. А это значит, что результатом просвещения будет единообразное представление об идеальном типе человека, идеальном воспитании и идеальном общественном устройстве;
эпоха Просвещения характеризуется стремлением изменить человека, социальный и политический строй общества посредством просвещения, воспитания и образования масс. Предписывая все свойства человеческой натуры воздействию определенных обстоятельств или среды, просветители полагали, что можно создать такие условия существования, которые бы торжеству человеческих добродетелей. Идеалами эпохи стали свобода, равенство, братство, благосостояние и счастье людей;
для культуры просветителей характерна абсолютизация значимости воспитания в формировании нового человека. Деятелям той эпохи казалось, что достаточно создать целесообразные условия для воспитания детей — и в течение одного-двух поколений все несчастья будут искоренены.
