Составить кластер на тему атхлаское сражение

) Основная причина перехода  от республики к империи в Риме была -  необходимость сильной власти для подавления социальных движений.

2) Характеристика  Юлия Цезаря:
Гай Юлий Цезарь (100-44 до н. э. ) — римский диктатор в 49, 48-46, 45, с 44 до н. э. — пожизненно. Политический деятель и полководец. Начал политическую деятельность как сторонник республиканской группировки, занимая должности военного трибуна в 73 до н. э. , эдила в 65 до н. э. , претора в 62 до н. э. 
Добиваясь консулата, в 60 до н. э. Юлий Цезарь вступил в союз с римскими полководцами Гнеем Помпеем и Крассом (1-й триумвират) . Консул в 59 до н. э. , затем наместник Галлии; в 58-51 до н. э. подчинил Риму всю заальпийскую Галлию. В 49 до н. э. , опираясь на армию, начал борьбу за единовластие. Разгромив Помпея и его сторонников в 49-45 до н. э. (Красс умер в 53 до н. э.) , оказался во главе государства. Сосредоточив в своих руках ряд важнейших республиканских должностей (диктатора, консула и т. п.) , Гай Юлий Цезарь стал фактически монархом. 
 Юлий Цезарь был убит 15 марта 44 г до н. э. на заседании сената.. 

Характеристика Октавиана Августа:
Октавиан Август   (род. 23.09.63 г. до н. э. в Риме, ум. 19.08.14 г. н. э. в Ноле), сын Гая Октавия и Атии, дочери сестры Цезаря, Юлии; внучатый племянник Гая Юлия Цезаря. До 44 г. до н. э. носил имя Гай Октавий, с 44 г., после усыновления двоюродным дедом, — Гай Юлий Цезарь, с 27 г. до н. э. — император Цезарь Август. Август сопровождал Цезаря во время походов в Испанию, был награжден орденами, жалован званием патриция и различными жреческими должностями.  После смерти Цезаря, назначенный наследником по его завещанию, Август начал борьбу с Антонием, с которым, однако, после победы при Мутине и похода на Рим вместе с Лепидом 27.11.43 г. заключил второй триумвират. После кровавой расправы над политическими противниками посредством проскрипций (в числе погибших был и Цицерон), триумвирам удалось в 42 г. одержать победу над войсками убийц Цезаря — Брута и Кассия.После отстранения от власти Лепида Август начал ожесточенную борьбу против Антония. Он был лишен всех должностей и званий, а его союзнице, египетской царице Клеопатре, объявлена война. После победы в морском сражении при Акции в 31 г. Август стал единоличным римским властителем.
Октавиан Август умер 19 августа 14 года н. э. в Ноле.

Велике переселення народів. З III століття варвари стали представляти все більш серйозну небезпеку для імперії. Для боротьби з ними римська армія була розділена на війська «прикордонні» і «рухливі». Чисельність армії росла, в IV столітті вона налічувала вже 75 легіонів. Колись служба в армії дозволялось тільки римським громадянам. У часи розквіту імперії вона стала добровільним і добре оплачуваною ремеслом. Але з часом римляни все частіше воліли воювати з варварами руками самих варварів. Цілі загони північних сусідів Риму – германців – переходили на римську службу, зобов’язуючись брати участь у походах імператора і захищати землі імперії від своїх одноплемінників. У IV столітті з германців набиралася палацова варта, їхні вожді почали грати важнуюроль при дворі.

Десятки азіатських і німецьких племен знімалися з насиджених місць і нестримною лавиною прагнули на землі імперії. Це величезне пересування племен, яке відбувалося протягом кількох століть і розтрощивши Римську імперію, згодом назвали Великим переселенням народів. Вирішальні події розгорнулися в 70-х роках IV століття, коли в римські межі вступили німецькі племена готів. Цей народ, довгий час жив на північно-східних кордонах імперії, під тиском азіатських кочівників гунів переправився через Дунай і з дозволу імператора оселився на римській території. У 378 році незадоволені утисками місцевої влади готи повстали. Під Адріанополем, розташованим неподалік від Константинополя, готи розбили вщент римську армію на чолі з імператором. Від неминучої катастрофи держава врятував новий імператор Феодосії I Великий (379-395), прозваний «другом готовий». Імператор встановив мир з німцями і всіх їх взяв на службу. Він сподівався, що варвари стануть кращими правоохоронцями римської землі, ніж самі римляни. З готів, вандалів і франків Феодосії склав армію для боротьби зі своїми суперниками. У роки його правління німецькі вожді ставали навіть римськими полководцями і сенаторами.

Знайдіть на карті місця розселення готів, вандалів і франків.

Поділ імперії. Доля Стародавнього Риму. З 395 року сини Феодосія – Гонорій і Аркадій стали керувати імперією спільно. Двір Аркадія перебував у Новому Римі – Константинополі, столицею Гонорія стала Равенна, розташована на півночі Італії. З цього часу можна говорити про початок поділу Римської імперії на Західну і Східну. Майже сто років кожна з них управлялася «своїми» імператорами. У них були свій двір, сенат, армія, що складалася в основному з варварів.

Готи, порушивши укладені раніше договори, взялися спустошувати римські провінції. Найбажанішою здобиччю для варварів став Рим. 24 серпня 410 року позбавлений захисту місто було захоплене і розграбоване. Розорення Вічного міста потрясло весь римський світ.

Однак варвари в Римі не залишилися. Розграбований місто було повернуто імператору, а готи пішли за Альпи і осіли в Галлії. У равеннского уряду вистачало військ тільки на оборону Італії. Полчища варварів остаточно прорвали кордон по Рейну. За наступні десятиліття вони розселилися в Іспанії, Галлії, Північній Африці. В очах місцевих жителів не прибульці були жадібними завойовниками, яким доводилося віддавати до половини своєї землі. Довгий час різні народи жили пліч-о-пліч, не змішуючись один з одним, зберігаючи свої закони і життєвий уклад.

Объяснение: