Россия в период царствования Ивана IV​

Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).

Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці два володіння під різними гетьманами ворогували між собою. Сусідні держави (Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні відносини з тією чи іншою окупаційною силою[1]. Київську митрополію в 1686 було підпорядковано Московському патріархату.

Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським договором (1667) та Вічним миром (1686). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Річі Посполитої.

Тиберий и Гай Гракхи - юноши из прославленного плебейского рода, внуки знаменитого полководца Корнелия Сципиона Африканского, который одержал решающую победу над Ганнибалом (т. е. над карфагенянами) в 201 г. до н. э. Братья вошли как инициаторы аграрных реформ, предполагавших разделение общественных земель (ager publicus) между обедневшими плебеями. Реформы начались в 133 г. до н. э. , когда Тиберий был избран народным трибуном (tribunus plebis). Они встретили яростное сопротивление богачей и привели к сильнейшим гражданским распрям и беспорядком, в ходе которых братья Гракхи были убиты. Тиберий погиб во время небывалого избиения граждан в народном собрании в день выборов народного трибуна на следующий год. Его труп был сброшен в Тибр - реку, издавна служившую властям Рима средством избавления от неугодных граждан и преступников. Гай Гракх погиб десять лет спустя, пытаясь продолжить на посту народного трибуна реформы брата.