По-перше, козацтво взяло активну участь у російсько-турецьких війнах. Його добре озброєні частини громили турків у районі Очакова, Бендер, під Фокшанами, на річці Римнік, під Ізмаїлом.
По-друге: Значну роль відіграли саме козаки у взятті "неприступної" фортеці Ізмаїл. Козацька флотилія забезпечила десант через Дунай під стіни міста.
По-третє: 1774 року Росія організувала дунайську розвідувальну експедицію, експедиція складалась з запорізьких козаків і була поділена на дві команди, які очолювали Іван Мандро і Кіндрат Гук. Ці загони забезпечували переправу російських військ на правий берег Дунаю.
По-четверте: війни, які вела Росія з Туреччиною, лягли важким тягарем на плечі народу України, серед яких і козаки. Людей залучали до будівництва фортець і оборонних ліній, також і про величезні податки не забудемо. На Україну була поширена загальноросійська система рекрутських наборів (щорічно 1—2 чоловіка від 500 душ). Термін військової служби досягав 15 років. Усе це викликало невдоволення населення.
За цими твердженнями можна цілком стверджувавати, що козацтво брало велику участь у російсько турецьких війнах.
После вторжения в Крым по приказу Владимира Путина почти все члены международного сообщества выразили обеспокоенность по поводу действий России. В то время как США и Европейский союз были наиболее убедительными в своей критике, другие государства, не принадлежащие к западным странам, такие, как Китай и даже Иран, также дали понять, что поддерживают принципы государственного суверенитета, территориальной целостности и невмешательства во внутренние дела – знак критики в адрес Москвы за пренебрежение фундаментальными элементами Вестфальских норм (соглашения 1648 года, положившие начало новому порядку в Европе, основанному на концепции государственного суверенитета – прим. переводчика). По большей части поддержка России была ограничена предсказуемыми мятежниками: Кубой, Венесуэлой и Сирией. Но есть один непривычный субъект среди выстроившихся за Путиным, который требует отдельного исследования, - это Индия.
