1. составьте рассказ. 7дескрипторы: используя все слова,связав их в единый рассказ. можнодобавлять свои слова. за каждоеправильно использованное слово(которое дано ниже) в рассказе 1 .тауке, жангир; в начале xvii в.; джунгары,бии; есим хан; 1635 г.​

Перша причина початку революції 1905-1907 років — економічна ситуація в країні. У 1900-1903 рр. сталась економічна криза. За попередні тридцять років, нагадаю внаслідок промислового перевороту, коли працю людей почали масово заміняти машинами, в Україні набудували багато фабрик і заводів (явище яке ми називали індустріалізацією). Насамперед, це відбувалося на місцях покладів вугілля, заліза та нафти.

Справи йшли добре. Занадто добре. Настав момент, коли почали виробляти так багато продукції, що ніхто вже не міг її купити (криза перевиробництва). Виробники були змушені знижувати ціни на власну продукцію, аж поки не пускали все по вітру. Мальків поглинули великі акули бізнесу. Так творилися монополії — великі гравці на ринку, що контролювали більше третини виробництва певного продукту.

Скорочення виробництва вело до звільнення робітників, або погіршення і так не надто хороших умов праці. На початку ХХ століття нормальною практикою був 12-годинний робочий день. Логічно, що однією з основних вимог революції стало введення 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати та покращення умов праці.

Для того, щоб приховати наслідки економічної кризи Микола ІІ вирішив провести «маленьку переможну війну» з Японією, що тривала з 1904 по 1905 рік. Війна завершилася ганебною для Російської імперії поразкою і стала другою у нашому списку причиною революції 1905-1907 років.

Третя поєднала у собі самодурство російського самодержавства та глобальні тенденції розвитку людства. Це так звана масовизація політики. Завдяки модернізації та розвитку нових технологій, все більше людей могли і прагнули брати участь у політичному житті і через політику реалізовувати власні прагнення до змін. Забезпечити цю можливість для широких мас суспільства міг демократичний устрій та ліберальні перетворення.

Натомість, устрій Російської імперії залишався жорстко консервативним, часто репресивним. Замість поступок і надання хоча б основних прав і свобод, імперських уряд частіше йшов шляхом посилення поліцейського режиму та заборон.

В 1803 г. был издан указ о вольных хлебопашцах, согласно которому помещики получали право освобождать крестьян с землей за выкуп. В 1804 - 1805 гг. была начата крестьянская реформа в прибалтийских землях. Однако результаты ее были ничтожны, поскольку ее осуществление вверялось доброй воле помещиков.

В 1803 г. было утверждено новое положение об устройстве учебных заведений. Вводилась преемственность между школами различных ступеней - приходскими, уездными училищами, гимназиями, университетами. В дополнение к Московскому университету было основано еще пять: Дерптский, Виленский, Харьковский, Казанский, Петербургский.

По уставу 1804 г. университеты получали значительную автономию: право выбирать ректора и профессоров, самостоятельно решать свои дела. В 1804 г. был издан либеральный по характеру цензурный устав.

В 1802 г. созданные Петром I коллегии были заменены министерствами, в которых вводилось строгое единовластие министра. Был учрежден Комитет министров.

В своем проекте коренной государственной реформы - "Ведение к уложению государственных законов" - Сперанский предложил ввести строгое разделение властей и привлечь общество к государственному управлению.

Предложения Сперанского вызвали резкую оппозицию в верхах общества. Не был готов к идеям Сперанского и сам император. В марте 1812 г. Сперанский был отстранен от своих постов и сослан.

В 1815 г. Царству Польскому была дарована конституция.

По указанию царя разрабатывались и проекты отмены крепостного права. Однако на деле в жизнь была проведена мера противоположного характера. В 1816 г. Александр, желая уменьшить затраты на содержание армии, начал введение военных поселений. Военные поселения должны были заниматься одновременно и земледелием, и военной службой. Военные поселения были созданы на казенных землях Петербургской, Новгородской, Могилевской, Харьковской губерний. Начальником военных поселений стал А.А. Аракчеев.

С 1820-х гг. правительство все более явно начинает переходить к реакции. К 1821 г. были разгромлены Московский и Казанский университеты: ряд профессоров были уволены и отданы под суд. Еще в 1817 г. было создано Министерство духовных дел и народного просвещения, сосредоточившее в своих руках контроль за образованием, воспитанием.