Так
Объяснение:
Тому що, Тутмас 3 в 1503 році вів завойовницькі війни; за час свого правління здійснив ряд походів, головним чином в Палестину і Сирію. В історії відомий як перший полководець, що здійснив наступ за заздалегідь наміченим планом. Характерною рисою його воєнного мистецтва було намагання не розпилювати свої сили, а завдавати послідовних і зосереджених ударів по найважливіших стратегічних пунктах противника. Маючи в своєму розпорядженні досить численну (до 12 тис. чол.) і гарно організовану армію озброєну бойовими колісницями, Тутмос III в 1492—1491 роках до н. е. завдав поразки Мітанні і захопив її землі на захід від Євфрата, здобув перемоги при Мегіддо, Кадеті, Кархемиші та інші. В результаті переможних походів Тутмоса III Єгипет розширив свої кордони і перетворився на могутню державу. Залежними від Єгипту стали Лівія, Ассирія, Вавилонія, Хеттське царство і острів Крит, які платили йому данину.
А Рамзес 2 Правив 66 років і мав неабиякий авторитет у підданих. Завоював Палестину і Ліван. За його правління могутність Єгипту досягла вершини. Про це свідчить і той факт, що ім'я цього фараона, якого прозвали «Великим», було відоме ще до того, як учені розшифрували ієрогліфи. Воно жило в переказах, які переходили з покоління в покоління. Про Рамсесову славу і досі свідчать величезні будови в Абу-Сімбелі, Карнаці, Луксорі та в інших місцях. (Як вважають історики, саме за його правління в Єгипті проживав біблійний пророк Мойсей; з того часу до нас дійшло слово «фараон», яке було зафіксоване у Біблії.)
Витесаний на камені текст договору Рамсеса II з царем хеттів Хаттусілі III (це найдревніший з мирних договорів, збережених в історії) виставлений на огляд в холі нью-йоркської штаб-квартири ООН.
Рамсес II побудував багато статуй і храмів на свою честь у різних куточках Єгипту.
Патриції
Объяснение:
Патриції (лат. patricii, від pater — батько) — найдавніша римська знать. На думку сучасних істориків і за свідченням римських авторів, це були представники сенатських сімей царської епохи. Саме слово «патрицій» античні історики виводили від офіційного найменування сенаторів (лат. patres). На думку деяких істориків, патриції — споконвічні римські громадяни, що протиставляються негромадянам — плебеям. У царський період сенат складався тільки з патриціїв. Після допуску в сенат плебеїв у перший рік Республіки старовинні сенатори-патриції утворили замкнений стан. Лише в 445 р. до н. є. згідно із законом Канулея були дозволені шлюби між патриціями і плебеями й діти від таких шлюбів зараховувалися до батьківського стану. На початку Республіки тільки патриції обиралися магістратами, жерцями і членами жрецьких колегій. Під тиском плебеїв до кінця Г/ ст. до н.(е. політичні привілеї патриціїв були відмінені.
