СДЕЛАТЬ ТАБЛИЦУ, ОЧЕЧЬ НАДО​

Дре́вний Рим — одна из ведущих цивилизаций Древнего мира, величайшее государство Античности, получила своё название по главному городу (Roma — Рим), в свою очередь названному в честь легендарного основателя — Ромула. Центр Рима сложился в пределах болотистой равнины, ограниченной Капитолием, Палатином и Квириналом. Определённое влияние на становление древнеримской цивилизации оказали культуры этрусков и древних греков. Пика своего могущества Древний Рим достиг во II веке н. э., когда под его контролем оказалось пространство от современной Англии на севере до Эфиопии на юге и от Ирана на востоке до Португалии на западе. Современному миру Древний Рим подарил римское право, некоторые архитектурные формы и решения (например, арку и купол) и множество других новшеств (например, колёсные водяные мельницы). Христианство, как религия, родилось на территории Римской империи. Официальным языком древнеримского государства был латинский. Религия в течение большей части периода существования была политеистична, неофициальным гербом империи был Золотой орёл (aquila), после принятия христианства появились лабарумы (знамя, установленное императором Константином для своих войск) с хризмой (монограмма Иисуса Христа — скрещённые буквы Хи и Ро).

Практичний склад римської культури позначався в усьому — у тверезості мислення, нормативному уявленні про доцільний миропорядок, у скрупульозності римського права, що враховувало всі життєві ситуації, у тяжінні до точних історичних фактів, у високому розквіті літературної прози, у примітивній конкретності релігії.

У римському мистецтві періоду розквіту ведучу роль грала архітектура, пам'ятники якої і тепер, навіть у руїнах покоряють своєю міццю. Римляни поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основне місце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності держави і були розраховані на величезну кількість людей.

В усьому древньому світі римська архітектура не має собі рівної по висоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатству композиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерні спорудження (акведуки, мости, дороги, гавані) як архітектурні об'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж. Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіці структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.

Історія Риму поділяється на два етапи. Перший — епоха республіки, — наставша у кінці VI ст. до н. е., коли з Рима були вигнані етруські царі, і тривав до середини I ст. до н. е. Другий етап — імперський — почався правлінням Октавіана Августа, перейшовшого до єдиновладдя, і тривав до IV ст. н. е. [2, c. 102-103]