В «Іліаді» Гомер описує останній 41 день Троянської війни. Автор захоплено змальовував не лише ахейців Ахілла й Патрокла, але й їхніх ворогів-троянців — царя Пріама та воїна Гектора. Напівбог Ахілл після дев’яти років війни відмовився продовжувати боротьбу та передав свої обладунки найближчому другові Патроклу, який очолив ахейців і повів їх на штурм Трої.
Біля брами міста Патрокл зустрівся у двобої з троянським героєм Гектором, від руки якого й загинув. Це змусило Ахілла знову взятися за зброю. Він помстився за смерть свого друга, убивши Гектора. Але сам недовго прожив після цього: отруйна стріла брата Гектора — Паріса, спрямована самим богом Аполлоном, наздогнала його. Гомер описав ці події, прославляючи не саму війну, а мужність, відвагу, силу, гідність та почуття обов’язку греків і троянців.
Продовженням оповіді про Троянську війну була «Одіссея» — опис казкових пригод царя Ітаки Одіссея. Десять років цей грецький герой воював із Троєю. Після взяття міста він вирішив повернутися додому, до Ітаки, але його мандрівка затяглася ще на десять років. Під час плавання він заблукав і потрапив на острів лотофагів, де, скуштувавши лотоса, втратив пам’ять і забув про батьківщину. Потім Одіссей відвідав острів циклопів. Зі своїми товаришами він прийшов до печери одноокого велетня Поліфема, сина бога морів Посейдона, де й був захоплений чудовиськом. Лише завдяки кмітливості та хитрості Одіссея їм удалося осліпити циклопа та врятуватися. Після цього Одіссей зі своїми товаришами відвідав острів бога вітрів Еола, боровся з племенем велетнів-людожерів, потрапив у володіння чаклунки Кірки, яка перетворила його супутників на свиней, побував у підземному царстві бога Аїда. Дивом стало те, що він лишився живим після зустрічі з потворами Сциллою та Харибдою. Через десять років поневірянь Одіссей під виглядом жебрака повернувся до Ітаки, де на нього чекала вірна дружина Пенелопа.
За казковими пригодами, описаними в поемах, ми бачимо життя, побут, вірування та ідеали давньогрецького суспільства. Тому «Іліада» та «Одіссея» є неоціненним історичним джерелом. У поемах Гомера, крім опису Троянської війни та пригод героїв, містяться цінні відомості про грецьке суспільство в початковий період панування дорійців. Тому в його творах не знайшли відображення досягнення Мінойської й Ахейської цивілізацій, немає опису величних палаців, не згадуються високоосвічені люди.
Объяснение:
Экономический кризис 1998 года в России был одним из самых тяжёлых экономических кризисов в истории России.
Кризис произошёл на фоне тяжёлой экономической ситуации в стране, усугублявшейся макроэкономической политикой, проводившейся властями в середине 1990-х годов.В те годы жёсткая денежная политика (сдерживание инфляции за счёт отказа от эмиссионного финансирования госбюджета и за счёт удержания завышенного курса рубля) сочеталась с мягкой бюджетной политикой (необоснованно раздутые бюджеты, принимавшиеся Госдумой и подписывавшиеся президентом Ельциным).Толчок к возникновению кризиса дали два внешних фактора: резкое снижение мировых цен на товары топливно-энергетического комплекса (основной статьи российского экспорта) и кризис в Юго-Восточной Азии, вспыхнувший в середине 1997 года. Как установила комиссия Совета Федерации по расследованию обстоятельств дефолта 1998 года, «непосредственной причиной принятия решений от 17 августа 1998 года стало отсутствие у Правительства Российской Федерации средств, необходимых для исполнения своих долговых обязательств по ГКО — ОФЗ, а также резкое ухудшение условий привлечения для этого новых займов.» В свою очередь, причиной возникновения долгового кризиса стало «завышение доходности ГКО — ОФЗ практически с первых же месяцев их размещения, что привело к осуществлению „пирамидального“ принципа обслуживания накапливаемого государственного долга, согласно которому для погашения обязательств по уже размещённым ГКО — ОФЗ производилась эмиссия новых займов». Это, по мнению комиссии, «неизбежно должно было привести к саморазрушению строящейся таким образом системы государственных заимствований и банкротству государства». Последствия: В течение месяца после объявления дефолта ушло в отставку правительство и руководство ЦБ РФ. 23 августа 1998 года подал в отставку премьер-министр С. В. Кириенко. Исполняющим обязанности премьера ненадолго стал В. С. Черномырдин, однако его кандидатура после двух попыток не была утверждена Госдумой. Экономический кризис был крахом макроэкономической политики российских властей, проводившейся в 1992—1998 годах. Экономика России получила тяжёлый удар, в результате которого в несколько раз девальвировался российский рубль, произошёл значительный спад производства и уровня жизни населения, резкий скачок инфляции. Послекризисный спад в России был кратко и вскоре сменился масштабным экономическим ростом. Значительную роль в этом росте сыграли изменения в макроэкономической политике российских властей, произошедшие после смены состава правительства и руководства Центробанка.
В частности, было признано неэффективным использование завышенного курса рубля в качестве антиинфляционной меры и курс рубля стал фактически полностью формироваться рынком.
