Укажіть назву регіону українських земель у складі Російської імперії, де українці становили найєбільшу частку гаселення наприкінці 18 ст. а)Правобережжя;
б)Лівобережжя;
в)Слобожанщина;
г)Південь.​

Оценивая мирские дела, благородный муж ничего не отвергает и не одобряет, а все меряет справедливостью. Перед человеком к разуму три пути: путь размышления — это самый благородный; путь подражания — это самый легкий; путь личного опыта — самый тяжелый путь.Плати за зло чистосердечием, а за добро плати добром.Полезные друзья — это друг прямой, друг искренний и друг, много слышавший. Вредные друзья — это друг лицемерный, друг неискренний и друг болтливый.Попытайтесь быть хотя бы немного добрее — и вы увидите, что окажетесь не в состоянии совершить дурной поступок.По своим природным задаткам люди друг другу близки, а по своим привычкам друг от друга далеки.Посещать и слушать злых людей — это уже начало злого дела. Посылать людей на войну необученными — значит предавать ихПочтительность без знания должного  ти па вот так

ОбъяснПроблема виникнення та походження слов’янської писемності становить значні труднощі через відсутність достатньої кількості джерел, що нерідко суперечать одне одному, а також тому, що до нас дійшли дві слов’янські абетки – кирилиця та глаголиця.

Широкої популярності набуло переконання, що слов’янська писемність виникла одразу, так би мовити "одним махом” у 862 р. Внаслідок спрямованої діяльності великих слов’янських просвітників Костянтина (Кирила) і Методія. На Русь грамотність потрапила ще пізніше – після релігійної реформи Володимира 988 р. з Болгарії в цілком сформованому й усталеному вигляді. Проте ці дві тези не відповідають дійсності і не витримують жодної критики. Насправді слов’янська писемність виникла задовго до IX ст. і на часи Кирила і Методія пройшла тривалий і складний шлях розвитку. Те, що слов’яни знали писемність до Володимира Великого сумніву не підлягає. Про це давно заявлено в дослідницькій літературі з посиланням безпосередньо на джерела. Найдостовірнішими мабуть тексти русько-візантійських договорів, укладених в 860, 874, 944, 971рр.[1] Важливою проблемою э хронологія , зокрема, визначення часу підписання двох перших угод. В третій редакції "Повісті временних літ” вони перенесені на 907 та 911 рр., тобто на час князювання Олега. Але в дійсності маємо справу з явною фальсифікацією. Реально перший договір був укладений у 860-863рр., а другий – 874 року; отже за часів Аскольда[2].