1. Какую цель ставило перед собой византийское посольство, отправившееся из Константинополя в Рим в 1438 г.? Была ли эта цель достигнута? Главной целью посольстваа было: получить военную против турецкой угрозы. Такую обещали, но реально Константинополь так её и не получил.
2. Ферра́ро-Флоренти́йский собо́р — собор христианских церквей. В 1438—1439 проходил в Ферраре, в 1439—1442 — во Флоренции, в 1443—1445 — в Риме. В Католической церкви считается XVII Вселенским собором. Православными церквями решения Собора отвергаются.
3. Автокефалия – это самостоятельность Русской православной церкви. Она началась, когда в Москве выбрали нового митрополита, не согласовав этого с Константинополем. Но изначально Москва стремилась не к самостоятельности, а к чистоте веры: патриархом Константинополя был сторонник Флорентийской унии, которую Русская церковь объявила ересью; ориентироваться на мнение такого патриарха было нельзя.
4. На территориях бывшего древнерусского государства возникли два центра Православной церкви. Это было связано с тем, что издревле центром православия, откуда оно и рас по русским землям, был Киев. ... Сложилась ситуация, когда в Москве был свой Киевский митрополит, а в Киеве другой.
5. Роль московских князей достаточно большая, но поначалу церковь укрепляла позиции князей, а потом уже князья укрепляли позиции церкви. Укрепление объединенного государства автоматически усиливало православную церковь. Кроме того, князья снабжали церковь деньгами и землей, так церковь богатела и объявляла священность власти князя.
Із занепадом Київської Русі та Галицько-Волинської держави погіршилося становище української аристократії. Після Кревської унії та особливо після поразок Свидригайла Ольгердовича багато українських і білоруських князів утратили свої уділи. Крім того, упродовж 15 ст. відбувалося поступове зближення князівської верстви з представниками інших привілейованих в і, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шляхти. Від середини 15 ст. для більшості українських земель була характерна така структура панівного стану: князі — пани — середня та дрібна шляхта. Ця структура зберігалася до середини 17 ст. При цьому особливе ставлення в суспільстві до князів зберігалося: навіть збіднілі князі мали більше шансів отримати високі посади порівняно з менш родовитим, хай навіть і заможнішим, шляхтичем. До того ж князі поступали на державну службу до Литовської, а потім Польської держави, зберігаючи свої князівства й отримуючи від держави в приватну власність та пожиттєве володіння великі земельні наділи. Так, княжі роди Острозьких, Вишневецьких, Корецьких, Чорторийських, Збаразьких та інші обіймали провідні урядові посади у Великому князівстві Литовському, засідали в раді великого князя, а у воєнні походи йшли під власними прапорами.
Це князя Констянтина Острозького, если нужно еще допишу.
Объяснение:
