Объяснение:
ответ: Дина́стія Ці́н (маньчж.: Daicing gurun; кит.: 清朝; піньїнь: Qīng Cháo; літ.: 'Чиста') або Вели́ка Ці́н (кит.: 大清; піньїнь: Dà Qīng) — маньчжурська імператорська династія, що керувала Китаєм у 1636–1912 після ліквідації династії Мін. Заснована родом Айсін Ґьоро. Виникла на базі маньчжурської держави Пізня Цзінь, назва якої була змінена на Цін в 1636 році. Маньчжурські війська захопили майже всю територію Китаю 1646 року, однак пацифікація провінцій та придушення виступів етнічних китайців (хань) тривали до 1683 року.
За час правління династії Цін, завойовники-маньчжури сильно китаїзувалися, хоча і залишили деякі елементи своєї кочівницької культури. На знак покори імператорський двір змусив чоловіче населення країни голити голови і заплітати волосся у довгі коси на маньчжурський лад.
Занепад Цін почався у 19 столітті. Він супроводжувався зовнішньою інтервенцією держав Заходу, повстаннями хань у центрі та на півдні країни, а також поразками у війнах. Не маючи сил, щоб протистояти тиску ззовні і зсередини, династія була повалена у результаті Сіньхайської революції 12 лютого 1912 року. Останній монарх династії, імператор Пуї, пізніше згодився очолити незалежну Маньчжурську державу (1932-1945), утворену японськими мілітаристами.
Самым прямым последствием крестовых походов, если оставить в стороне гибель миллионов людей, было основание на Востоке, за счет мусульман и Византийской империи, нескольких католических государств, занятых французскими рыцарями и итальянскими купцами. Эти европейцы, никогда не достигавшие большого числа, были вытеснены, и единственными следами их пребывания на Востоке остались развалины их замков в портах и горах Греции и Сирии. Но в течение двух веков своего господства на Востоке крестоносцы установили правильные сношения между христианами Европы и мусульманскими государствами.
