1.Поводом к началу бунта стали слухи, рас Милославскими, поддерживаемые царевной Софьей. Милославские надеялись на укрепление своего положения, которое они бы утратили при восхождении на престол Петра, представителя рода Нарышкиных по матери. Слухи, рас Милославскими, намекали на ухудшение положения стрельцов, а также на возможну смерть царевича Ивана от рук Нарышкиных.
2. Хованщина — историческое название стрелецкого бунта 1682 года.
3.Все семь лет её пребывания на вершине правящей пирамиды отмечены непрекращавшейся борьбой за власть. Ведь законность власти царевны исчерпывалась с каждым днём взросления Петра I. Софья искала новые основания, убедительные для подданных, чтобы остаться навсегда у власти. На это уходили все её усилия.
4. Даже не знаю...
Чем смогла, как говорится...
Слобідська́ Украї́на або Слобожа́нщина (рідше — Слобідщина)[1] — історико-географічний край у східній частині України та прикордонних областях РФ, територія якого перекривається приблизно з територією п'яти Слобідських козацьких полків 17 — 18 століть, автономних формацій у межах Московського царства, а згодом Російської імперії.
Слобідська Україна межувала на заході з Гетьманщиною, на півдні із Запорожжям і володіннями Кримського ханства, на сході з Доном, на півночі з Московщиною. Вона обіймала частину Середньої височини й сусідню з нею Донецьку низовину, північнно-східну частину Придніпровської низовини і невелику частину Донецького кряжа. В сучасних межах охоплює центрально-південну частину Сумської області, Харківську область, північну частину Луганської області та північно-східну частину Донецької області, західну, центральну, східну, південну частини Білгородської, південні частини Воронізької, та Курської областей.
Зараз (та за часів СРСР) частини Слобожанщини, що входять до Росії, належать до Центрально-чорноземного економічного району Росії, але в часи Російської імперії вся Слобожанщина разом із північною половиною України входила до Малоросійського економічного району.
Объяснение:
