Слова с буквальным и переносным значением Различают буквальные и переносные слова в тексте. сладкий торт подарит подарки, развлечет гостей за подарочным столом традиции разделки монет

Пригадайте, який матеріал для письма використовували в давнину. Як книга розповідає про час свого створення?

Відтоді, як людина винайшла письмо, книга стала найкращим передання накопичених знань. Таке звичне для нас слово «книга» має давнє походження й означає «те, що пов’язане, скріплене разом». Така назва походить відколи книги існували у вигляді сувоїв папірусу чи пергаменту, іноді завдовжки декілька метрів. Книга завжди поєднує думки, ідеї, погляди її автора з майстерністю художника, друкаря, які створюють її зовнішній вигляд. Тому через зміст книги і через б її виготовлення можна вивчати минуле життя людства у певні історичні періоди.

Упродовж століть книги переписували від руки, зазвичай у монастирях і храмах. Тривала ця копітка праця місяцями, і навіть роками. Книги переплітали в міцні оправи з металевими замками, оздоблювали золотом і сріблом, коштовним камінням і перлами. Тому ціна таких книг була дуже високою: одну книгу можна було обміняти на табун коней або стадо корів.

Київська Русь залишила нам у спадок багато рукописних пам’яток, які є частиною світової культурної спадщини. Насамперед, це тексти Євангелій.

Київські князі всіляко підтримували створення книг. Так, за наказом сина Ярослава Мудрого — Святослава — в XI столітті було упорядковано «Ізборник», у якому містилися релігійні тексти, настанови для князів і портрет сім’ї самого Святослава. «Ізборник» є важливим історичним джерелом, адже з нього ми можемо дізнатися, якими були уявлення русичів про правителя, природу і світ. На думку давніх мудреців, князь мав підтримувати школи та церкви, творити благочинні справи, здійснювати справедливий суд над своїми підданими. Щодо портрету, то він показує нам, яким був Святослав, його дружина та сини.

Окремим видом рукописних книг були літописи, на кшталт «Повісті минулих літ», «Київського літопису».

Що вказує на те, що книги є історичними пам’ятками та витворами мистецтва?



Справжньою окрасою книг стали мініатюри — невеликі за обсягом художні твори в рукописах, книгах, на полотні тощо. Мініатюри відображають біблійні сюжети або сцени з життя людей. Завдяки мініатюрам можна побачити архітектурні споруди, одяг та зброю, речі домашнього вжитку народів, які їх створили.



Чому Остромирове Євангеліє є видатною пам’яткою України

Які події зображено? Що можна дізнатися про життя мешканців Київської Русі з книжкових мініатюр XV—XVI століть?

Ознайомтеся з текстом та ілюстраціями. Розкажіть, чому Остро-мирове Євангеліє вважають дивовижним поєднанням слова та образотворчого мистецтва.

Серед великої кількості середньовічних рукописних книг справжнім шедевром культури Київської Русі є Остромйрове Євангеліє.

Євангеліє було створено в 1056-1057 роках на замовлення новгородського посадника Остромира. Онук билинного Добрині був вправним правителем і хоробрим воїном. Він запросив монаха Григорія, прекрасного художника і талановитого майстра, аби той переписав та проілюстрував Євангеліє.

Остромйрове Євангеліє — доволі велика книга, що має 294 пергаментні аркуші, яскраво ілюстровані орнаментом. Текст написано надзвичайно красивим почерком у дві колонки. Букви не були пов’язані між собою, а слова не відділялися одне від одного. Кожну літеру виписано з особливою ретельністю. Окремі рядки написані розчиненим золотом. Зрозуміло, що замовити таку книгу могла тільки заможна людина.

Євангеліє містить дивовижні мініатюри, що зображують євангелістів Іоанна, Луку та Марка. Святі показані за роботою, поруч з ними — писемне приладдя, книги, сувої, адже вони поширювали Слово Боже серед людей. Недарма саме в Остромировому Євангелії вперше зустрічається слово «книга».

Кожен розділ тексту починається з ініціала — яскраво оздо-бленної великої літери. Учені полічили, що велика літера «В» зустрічається у тексті 135 раз — і жодної однакової!

Знайдіть у зображеннях підтвердження тексту про євангелістів та їхню роботу. Зверніть увагу на оформлення та кольори, які використав художник, складові орнаменту.



Життя книг непередбачуване. Чимало прекрасних творів людства не дійшло до нас, деякі — частково, уривками. На щастя, Ост-ромирове Євангеліє, якому вже майже 1000 років, чудово збереглося. За красою й оригінальністю орнаментів і мініатюр Остромйрове Євангеліє входить до збірки найкращих творів світового мистецтва.

Як Іван Федоров започаткував книгодрукування в Україні

Складіть план розповіді про життя і діяльність Івана Федорова і перекажіть текст за планом.

дешевим і масовим, що прискорило розвиток освіти, науки і культури.

Сейчас принято считать, что троянский конь является аллегорией какой то военной хитрости, примененной ахейцами при взятии города. Троянская война была описана в поэмах Гомера "Илиада" и "Одиссея". Позже Троянская война явилась темой "Энеиды" Вергилия и других произведений, в которых история также переплелась с вымыслом. О Троянском коне, как таковом в этих произведениях ничего нет, мы знаем о нем по более поздним мифам.

Наиболее подробно о Троянском коне можно рассказать так.

Хитроумный Одиссей придумал данную хитрость, но перед этим он долго, втайне от других, беседовал с неким Эпеем, лучшим плотником в ахейском лагере. К вечеру все ахейские вожди собрались в шатре Агамемнона на военный совет, где Одиссей изложил свой авантюрный план, согласно которому надо было соорудить огромного деревянного коня. В его чреве должны поместиться самые искусные и смелые воины. Все же остальное войско должно сесть на корабли, отойти от троянского берега и укрыться за островом Тендос. Как только троянцы увидят, что ахейцы покинули побережье, они подумают, что осада Трои снята. Троянцы наверняка затащат деревянного коня в Трою. Ночью ахейские корабли вернутся, а воины, укрывшиеся в деревянном коне, выйдут из него и откроют крепостные ворота. И тогда - последний штурм ненавистного города!
Три дня стучали топоры в старательно отгороженной части корабельной стоянки, три дня кипела таинственная работа.
Утром четвертого дня троянцы с удивлением обнаружили ахейский лагерь пустым. В морской дымке таяли паруса ахейских кораблей, а на прибрежном песке, где только вчера пестрели шатры и палатки врага, стоял огромный деревянный конь.
Ликующие троянцы вышли из города и с любопытством бродили по опустевшему берегу. Они с удивлением окружили огромного деревянного коня, возвышавшегося над кущами прибрежных ракит. Кто то советовал бросить коня в море, кто то - сжечь, но многие настаивали на том, чтобы затащить его в город и поставить на главной площади Трои как память о кровавой битве народов.
В разгар спора к деревянному коню подошел жрец Аполлона Лаокоон с двумя своими сыновьями. "Бойтесь данайцев, дары приносящих! " - вскричал он и, выхватив из рук троянского воина острое копье, метнул его в деревянное брюхо коня. Задрожало вонзившееся копье, и послышался из конского чрева еле слышимый медный звон. Но Лаокоона никто не слушал. Все внимание толпы было привлечено появлением юношей, ведущих пленного ахейца. Его подвели к царю Приаму, стоявшему в окружении придворной знати рядом с деревянным конем. Пленник назвался Синоном и пояснил, что сам сбежал от ахейцев, которые должны были принести его в жертву богам - это было условием благополучного возвращения домой.
Синон убедил троянцев, что конь являлся посвятительным даром Афине, которая могла обрушить свой гнев на Трою, если троянцы уничтожат коня. А если поставить его в городе перед храмом Афины, то Троя станет несокрушимой. При этом Синон подчеркнул, что поэтому ахейцы и построили коня таким огромным, чтобы троянцы не смогли протащить его через крепостные ворота…
Как только Синон произнес эти слова, со стороны моря раздался полный ужаса крик. Из моря выползли два огромных змея и оплели жреца Лаокоона, а также двух его сыновей смертельными кольцами своих гладких и липких тел. В одно мгновение несчастные испустили дух.
Теперь уже никто не сомневался в том, что Синон говорил правду. А посему надо поскорее установить этого деревянного коня рядом с храмом Афины.
Соорудив низкий на колесах, троянцы установили на него деревянного коня и повезли к городу. Чтобы конь в Скейские ворота, троянцам пришлось разобрать часть крепостной стены. Коня поставили на обусловленном месте.
Пока троянцы, опьяненные успехом, праздновали победу, ночью ахейские лазутчики тихо вышли из коня и открыли ворота. К тому времени греческое войско по сигналу Синона незаметно возвратилось обратно и теперь захватило город.
В итоге Троя была разграблена и уничтожена.