(РЕШИТЕ ПРАВИЛЬНО
Тест (на скрине)

Вики в гай гракх родился в семье  тиберия семпрония гракха старшего  икорнелии африканы, дочерисципиона африканского. гай рос без отца и воспитывался матерью. находился в хороших отношениях со старшим братом тиберием.  плутарх, сравнивая братьев, отмечает более неровный и горячий характер гая[1]. известно, что гай «говорил грозно, страстно и зажигательно»[1].  цицеронвысоко ценил гая как оратора. он сожалел о гае, говоря, что «с его безвременной смертью и римское государство, и латинская словесность понесли невосполнимую потерю»[2], а также советовал  марку бруту  читать его речи[2]. отмечается, что гай как оратор был значительно более темпераментным  — в частности, он первым из римлян стал расхаживать по ораторской трибуне и первым освободил руки от тоги для жестикуляции[1]. в то же время, гай «нередко во время речи терял над собою власть и, весь отдавшись гневу, начинал кричать, сыпать бранью, так что, в конце концов, сбивался и умолкал»[1]. однако гай сознавал этот свой недостаток и во время выступлений ставил за собой раба со свирелью, который начинал играть, когда гай начинал выступать чересчур эмоционально. по сообщению его биографаплутарха, гай долгое время избегал политики и не выступал перед народом, но однажды к нему во сне якобы явился погибший брат тиберий и сказал: «что же ты медлишь, гай? иного пути нет. одна и та же суждена нам обоим жизнь, одна и та же смерть в борьбе за благо народа! »[3]. в консульство  марка эмилия лепида  и  луция аврелия ореста, то есть в  126 году до  н.  э., гай был  квестором[3][4]. по жребию он отправился с консулом орестом насардинию, где участвовал в боях, а также улаживал возникавшие с местными жителями проблемы. сенат, видя в гае потенциального противника, задержал ореста на острове, однако около  124 года до  н.  э.  гай возвратился в рим и после выдвижения против него обвинения в преждевременном отбытии с сардинии убедил народ в своей невиновности.

Політи́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]

У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 22, ст.262) вказано, що політичні репресії до громадян України — це необґрунтоване засудження судами України або репресії на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру[2].