Это Михаил Федорович Романов.
Объяснение:
1). Михаил Федорович Романов.
Годы жизни: 1596-45 гг. Годы правления: 1613-1645 гг.
2). Был избран Земским собором после освобождения Москвы от польских интервентов.
3). С 1613-1619 гг. - страной фактически правила мать царя - инокиня Марфа, так как он сам был молод и неопытен.
4). Потому что его отцом был патриарх Филарет, который, после возвращения из польского плена в 1619 году фактически превратился в правителя страны и наравне со своим сыном Михаилом Федоровичем также стал именоваться Великим государем.
5). По всей вероятности имеется в виду т. н. Смоленская война 1632-1634 гг. - Россия напала на Польшу, пытаясь вернуть Смоленск. Несмотря на явно неудачный ход боевых действий, Россия смогла получить город Серпейск, а Владислав польский отказался от претензий на русский престол. Война закончилась т. н. Поляновским миром.
У 1873 р. за сприяння меценатів із Наддніпрянщини у Львові постало Літературне товариство ім. Т. Г. Шевченка, яке в 1892 р. було реорганізоване в наукове. У товаристві працювали М. Грушевський, І. Франка, В. Гнатюк, Ф. Вовк та ін. За період свого існування (до 1939 р.) воно видало понад 1100 різноманітних наукових і літературних праць. У 1885 р. представники консервативної інтелігенції, які остаточно перейшли на службу російському царизмові, заснували свою політичну організацію — «Народну Раду». Виникають у Галичині й перші політичні партії. У 1890 р. під впливом М. Драгоманова з ініціативи І. Франка і М. Павлика тут була заснована Русько-українська радикальна партія. Через дев'ять років вона розпалася на Українську соціал-демократичну партію на чолі з прихильниками марксизму М. Ганкевичем та Ю. Бачинським і Національно-демократичну партію, засновану І. Франком і К. Левицьким. Активізує свою роботу Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка під проводом свого голови — М. Грушевського. Дуже важливим було те, що Товариство об'єднувало зусилля вчених та діячів культури Галичини й Наддніпрянщини і являло собою своєрідну академію наук українського народу. Велике значення з огляду розвитку українського руху мав також заснований 1898 р. М. Грушевським та І. Франком загальноукраїнський часопис «Літературно-науковий вісник». Отже, другу половину — кінець XIX ст. можна оцінити як період піднесення національно-визвольного руху, посилення позицій та ролі тих суспільно-політичних сил, котрі чітко виступали за всеукраїнське єднання на принципах визнання незалежності й української державності.
