16 липня 1990 року Верховною Радою Української PCP була прийнята Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни. Це була не перша декларація такого типу у СРСР.
11 березня 1990 року Литва проголосила свою незалежність від СРСР.
12 червня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР.
Перебуваючи під тиском суспільних настроїв, 16 липня 1990 р. на з'їзд КПУ прийняла резолюцію «Про державний суверенітет Української РСР». Оскільки більшість у Верховній Раді УРСР формально складали комуністи, того ж дня депутати Верховної Ради УРСР прийняли Декларацію на виконання резолюції з'їзду.
Проте Декларація про державний суверенітет України далеко випередила декларацію Росії та резолюцію КПУ. Це фактично була програма побудови незалежної держави.
Практично всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Але заключним в Декларації стало положення про те, що принципи Декларації про суверенітет України будуть використані для укладення нового союзного договору.
правителем улуса стал берке (1257—1266), брат бату. берке ещё в молодости принял ислам, но это было, по-видимому, политическим шагом, не повлёкшим исламизации широких слоёв кочевого населения. этот шаг позволил правителю получить поддержку влиятельных торговых кругов городских центров волжской булгарии и средней азии, привлечь на службу образованных мусульман[24]. в его правление значительных масштабов достигло градостроительство, ордынские города застраивались мечетями, минаретами, медресе, караван-сараями. в первую очередь это относится к сарай-бату, столице государства, которая в это время стала известна как сарай-берке (бытует спорное отождествление сарай-берке и сарай аль-джедида)[25]. оправившийся после завоевания булгар, город в среднем поволжье, стал одним из важнейших и политических центров улуса.
