«...Я усвідомлював, що краще навернути їх на нашу віру любов’ю, а не силою. Я дав їм червоні ковпаки й скляне намисто та багато інших малоцінних предметів, які зробили їм велику втіху. І вони так добре поставилися до нас, що це здавалося дивом. Вони вплав переправлялися до човнів, де ми перебували, приносили нам папуг та бавовняну пряжу в мотках, дротики і багато інших речей...
Але мені здавалося, що ці люди бідні та мають потребу в усьому. Всі вони ходять у чому мати народила... Вони не знають залізної зброї: коли я показував їм шпаги, вони хапалися за леза та через незнання обрізали собі пальці...
Вони повинні бути гарними і розумними та тямущими слугами — я помітив, що вони дуже швидко навчилися повторювати те, що їм говорилося, і я думаю, що вони легко стануть християнами...»
Як Колумб обґрунтовує право європейців на чужі землі?
