Назовите имена послов которые были посланы абулхаира ханом к имперотрице российской империи

Розробки уроків

Підручники

Відео

Атласи

Реферати

Книги

Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 62

Тема. Варвари і Рим. Падіння Західної Римської імперії.

Мета: називати дати розділу Римської імперії на Західну і Східну; падіння Західної імперії'; визначати причини загибелі Західної Римської імперії'; формувати вміння аналізувати розвиток процесів у суспільстві; виховувати шанобливе ставлення до минулого людства. Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта «Падіння Західної Римської імперії».

Основні терміни та поняття: Велике переселення народів, варвари, вандалізм.

Основні дати: 395 р. — поділ імперії на Західну і Східну; 410 р. — захоплення Риму варварами; 455 р. — розорення Риму вандалами; 476 р. — падіння Західної Римської імперії.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Запитання

1. За якого імператора відбулось останнє піднесення Риму?

2. Кого римляни називали варварами?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Варварські племена

Розповідь учителя

Як у період республіки, так і за часів імперії, Рим мав багато ворогів. Та йому завжди вдавалося їх перемагати або стримувати. Але в умовах ослаблення імперії стримування у н межі сусідніх народів («варварів») стало серйозною проблемою.

Вперше римляни зрозуміли небезпечність варварів у II ст. до н. е., коли зіткнулися на північних кордонах імперії з тевтонами й кімрами. Особливо загрозливим було те, що воїни переселялися на територію імперії з дружинами, дітьми, нехитрим скарбом. Тоді Риму вдалося завдяки умілості полководців та реформованій армії зупинити варварів у глиб країни.

На початку нової ери найчисленнішими сусідами Риму були германці — франки, готи — західні (вестготи) і східні (остготи), сакси, англи, лангобарди та вандали. Ці племена ще не знали держави. Органами управління у них були рада старійшин, вождь та народні збори. Рада старійшин розподіляла землю, розв’язувала суперечності між членами племені тощо. У години небезпеки плем’я захищали збройні загони на чолі з вождем. Влада військового вождя трималася на авторитеті та силі. Він розподіляв землі та здобич. Вождь був рівний з іншими членами племені. Хоча були і винятки, коли вожді правили своїми племенами як справжні королі.

Для набігів на прикордонні території Римської імперії варварські племена утворювали потужні союзи. Ослаблена імперія змушена була укладати з варварами мирні угоди, надавати їм землі для поселення, набирати з них легіони. І навіть деякі римські полководці в цей час мали варварське походження. Із II ст. почався рух величезних мас варварів на вразії. Події цього грандіозного переселення, що відбувалися у IV—VI ст., вчені називають Великим переселенням народів.

Сопоставляя двух главных участников Полтавского сражения Петра I и Карла XII, поэт особое внимание уделяет той роли, которую сыграли в битве два великих полководца. Облик русского царя перед решающим сражением прекрасен, он весь в движении, в ощущении предстоящего события, он – само действие:

…Выходит Петр. Его глаза

Сияют. Лик его ужасен.

Движенья быстры. Он прекрасен,

Он весь, как божия гроза.

Своим личным примером Петр воодушевляет русских солдат, он чувствует свою причастность к общему делу, поэтому при характеристике героя А. С. Пушкин использует глаголы движения:

И он промчался пред полками,

Могущ и радостен, как бой.

Он поле пожирал очами…

Полную противоположность Петру представляет шведский король – Карл XII, изображающий лишь подобие полководца:

Несомый верными слугами,

В качалке, бледен, недвижим,

Страдая раной, Карл явился.

Все поведение шведского короля говорит о его недоумении, смущении перед боем, Карл не верит в победу, не верит в силу примера:

Вдруг слабым манием руки

На русских двинул он полки.

Итог сражения предрешен поведением полководцев. Описывая в поэме «Полтава» двух военачальников, А. С. Пушкин характеризует два типа полководцев: флегматичного, заботящегося только о собственной выгоде шведского короля – Карла XII и самого главного участника событий, готового к решающей схватке, а впоследствии и основного победителя Полтавского сражения – русского царя Петра Первого. Здесь А. С. Пушкин ценит Петра I за его военные победы, за его умение принять единственно верное решение в трудный для России момент