Відповідь:
На межі III-II тис. до н. е. острови й узбережжя Егейського моря стали ареною розвитку своєрідних культур. Особливо вирізнялися острів Крит і місто Мікени в північно-східній частині півострова Пелопонес. Відкрили крито-мікенську цивілізацію археологічні розкопки Артура Еванса і Генріха Шлімана на межі XIX-XX ст.
На острові Крит існувало кілька самостійних міст (Кносс, Фест, Тіліс та ін.), в яких з II тис. року до н. е. з’являються перші палаци критської культури. Від східних палаців їх відрізняло складне внутрішнє планування у поєднанні з комфортом ("критські лабіринти"), система спеціальної вентиляції, водопостачання, високохудожній стінний живопис. На Криті не будувалися храми, для культових обрядів використовували алтарі біля палаців або у "священних гаях".
У кінці XV ст. до н. е. критські палаці зруйнували варварські племена ахейців і з цього часу підвищується новий культурний центр – ахейське місто Мікени.
Вищого розвитку мікенська культура досягла в XVI-XIII ст. до н. е. Вона запозичила багато критських досягнень: лінійне письмо, техніку вазового розпису і настінного живопису, особливості релігійного культу. Разом з тим мікенська культура відрізнялася від критської. Палаци міст мали вигляд монументальних споруд, захищених міцними кам’яними стінами "циклопічної" кладки. Центральна зала палацу зі священним вогнем (мегарон) вважається прототипом грецьких храмів. Монументальність характерна і для мікенської скульптури. Це відомі Левові ворота в Мікенах, золоті усипальниці царів та ін. У XII ст. до н. е. мікенська цивілізація закінчила своє існування під ударами дорійців. Вона стала об’єднуючою ланкою між культурами стародавніх східних цивілізацій та культурою античного світу.
Після короткочасного періоду "темних віків" в Греції починається відродження культури. Із розрізнених племен виникає єдина грецька народність. Історичним підтвердженням цих процесів вважаються поеми Гомера "Іліада" та "Одіссея" (тому цей період називають героїчним гомерівським). Це відомі оповідання про події, зв’язані з Троянською війною та поверненням Одіссея до Ітаки. Давньогрецький епос був тісно пов’язаний з міфологією та поширеними релігійними уявленнями, для яких характерно існування політеїзму. Поступово сформувався своєрідний міфологічний світогляд, у якому простежується перехід від поклоніння тваринам і рослинам до антро ізму (обожнення людини, уявлення богів в образі прекрасних і безсмертних людей)
Пояснення:
я хз, але ось
1.
При Людовике XIV (вторая половина XVII - начало XVIII века) французский абсолютизм достигает высшей ступени своего развития.
С XVI века по первую половину XVII века абсолютная монархия безусловно играла прогрессивную роль в развитии Французского государства, так как сдерживала раскол страны, содействовала росту капиталистической промышленности и торговли. В этот период поощрялось строительство новых мануфактур, устанавливались высокие таможенные пошлины на ввозимые товары, основывались колонии.
2.
Сложившаяся на основе классовых отношений феодализма общественная группа с наследственными правами и обязанностями
3.
Так называемый «Старый режим» во Франции (то есть существовавший до революции) разделял общество на три сословия: первое (священники), второе (аристократы) и третье (все остальные). Первое сословие — те, кто молятся, в него входили все священники.
4.
десятая часть чего-либо. Это слово наиболее употребимо применительно к практике собирания десятой части дохода прихожанина в пользу религиозной общины в иудаизме, христианстве и других религиозных традициях.
5.
высшее сословно-представительское учреждение в 1302—1789 годах. Предшественниками Генеральных штатов были расширенные заседания королевского совета (с привлечением городских верхов)
6.
Муниципалитет (нем. Munizipalität) —. в некоторых языках термин для обозначения органа местного самоуправления (МСУ), к понятию «муниципалитет» относят органы городской и районной администрации (местные органы исполнительной власти)
7.
Конституцио́нная мона́рхия — монархия, при которой власть монарха ограничена так, что в сфере государственной власти он не обладает верховными полномочиями. Правовые ограничения на власть монарха могут быть закреплены в высших законах государства либо в прецедентных
8.
Рояли́сты — сторонники монархической формы правления, монархисты. При этом роялисты поддерживают конкретного монарха. Чаще всего термин «роялист» применяется к стороннику текущего режима, или режима, который недавно был свергнут, чтобы образовать республику.
9.
Комму́на (от фр. commune «община») — это идейная община совместно живущих людей, имеющих общие интересы, собственность, ресурсы и, в наиболее радикальных коммунах, общую работу и доход; вообще коллектив лиц
10.
система экономических и политических мероприятий, проводившаяся в 1806—1814 гг. французским императором Наполеоном I по отношению к своему основному противнику — Великобритании
НА ЗДОРОВЕНКИ БОЛІ
