Объяснение:
В принципе, здесь правы все историки, сходящиеся во мнении о том, что Иван 4 Грозный создал и применял опричников против нежелавших расставаться со своими родовыми привилегиями русских бояр. Благодаря действиям Грозного страна наконец-то была об'единена в единое целое, появилось русское государство с централизованной властью в Москве. Напомним, что кроме бояр, сопротивление Ивану 4 оказало духовенство, не желавшее отдавать свои земли и богатства. В какой-то мере все эти социальные силы были виновны в удаче монголо-татарского завоевания Руси и насаждении в русском обществе идеи конформизма. Больше других по этим причинам мне близки доводы Соловьева и Платонова; а Кобрин прав в том, что у страны, постоянно воевавшей (причем на 3 направлениях - с ливонцами на западе, крымскими татарами на юге и татарами Астраханского и Казанского ханств на востоке) не было достаточных для этого экономических и социальных ресурсов для более цивилизованных путей об'единения и централизации государственной власти России.
Спочатку козаки були вільними хліборобами. Періодично вони відривалися від своїх основних занять і займалися відхідництвом (рибальством, полюванням у степу) і набігами на татарські улуси.
Перші згадки про українських козаків відносяться до кінця XV століття, хоча саме їхнє виникнення відбулося в більш ранній період. Ще за часів Київської Русі літописи згадують про існування на кордоні руських земель і кочового Степу бродників і берладників — вільних людей, котрі не підкорялися князівській владі і жили, зокрема, за рахунок здобичі від набігів на половців і візантійські володіння.
Наприкінці XV — у першій половині XVI століття на українсько-татарському прикордонні знаходилися й українські бояри-лицарі, які очолювали загони, що боролися з татарськими наїздами. До другої половини XVI століття існувала також аморфна прикордонна військово-промислова спільнота бояр-козаків і бояр-шляхтичів. До початку XVII століття усі ті спільноти ввійшли до козацького стану.
