ответ:Розвиток літератури його представники ( Всесвітня 9 кл. )ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:
скласти уявлення про розвиток літератури та мистецтва в XIX ст.; познайомитися з визначними представниками літератури та мистецтва тієї доби.
ПРИГАДАЙТЕ
1. Які мистецькі стилі були панівними в XVII—XVIII ст.? 2. Які події XIX — початку XX ст., на вашу думку, могли найбільше вплинути на розвиток літератури та мистецтва в цей період?
1 НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ.
У XVIII ст. розвиток літератури відбувався під безпосереднім впливом просвітителів. То був час формування в Європі економічних, політичних і духовних передумов для суттєвих змін у соціально-політичному житті. їх наближення тонко відчували майстри художнього слова. Аналізуючи епоху, вони за до художніх засобів та образів передавали її сутність і місце в історії.
Глибоку поезію творили значні представники німецького народу доби Просвітництва Йоганн Вольфганг Гете (1749—1832) і Фрідріх Шіллер (1759—1805). Обидва виступали як гуманісти, борці за прогрес і свободу народу, хоч і виражали свою мету тільки у книжках.
Людину Й. В. Гете сприймав цілісно й тільки в контексті епохи, а суспільні явища пов’язував із духовним станом людини. Він заперечував революційне насильство. Сенс буття Й.В. Гете вбачав у свободі людської особистості. Світове визнання письменнику приніс роман у листах «Страждання молодого Вертера». Філософські ідеї Й. В. Гете знайшли втілення в трагедії «Фауст». В уста головного героя вкладено віщі слова: «Лиш той життя і волі гідний, хто б’ється день у день за них».
Ф. Шіллер залишив людству багату спадщину як поет, драматург, історик. Ставлячи в центр усіх подій людину, основними причинами суперечок він вважав зіткнення інтересів окремих особистостей. Свої твори Ф. Шіллер присвячував переломним етапам в історії європейських країн. До таких належать історичні драми й трагедії, зокрема «Марія Стюарт», «Орлеанська діва», «Вільгельм Телль», трилогія «Валленштейн».
Й. В. Гете і Ф. Шіллер зробили вагомий внесок у зростання німецької свідомості й подолання роздробленості Німеччини. Вони надали світового рівня авторитету німецької літератури та визначили напрямки її подальшого розвитку.
Прагнення нового, незвичайного зумовило появу нового літературного методу — романтизму. Головними жанрами художнього твору стали лірика, лірична драма та ліро-епічна поема.
Риси консервативного романтизму простежуються у творчості англійського письменника Вальтера Скотта (1771—1832), який засуджував революцію, ідеалізував монархію. Він увійшов у світову літературу як засновник жанру соціального та історичного романів («Пуритани», «Айвенго», «Квентін Дорвард» тощо). Представниками революційного романтизму були Джордж Гордон Байрон і Персі Біші Шеллі в Англії, Віктор Гюго і Жорж Санд у Франції, Адам Міцкевич і Юліуш Словацький у Польщі. На Американському континенті жанр епічної поеми розвинув поет-романтик, вчений-філолог і перекладач Генрі Лонгфелло, автор славетної «Пісні про Гайавату». У Росії риси романтизму були притаманні творчості поетів-декабристів, Олександра Пушкіна, Михайла Лєрмонтова, Василя Жуковського.
Одним із найпослідовніших виразників романтичного світовідчуття був видатний англійський поет Джордж Гордон Байрон (1788—1824). Аристократ за походженням, він багато читав, писав вірші. У своїх творах поет засуджував вузькі межі аристократичного життя. У 1816 р. Дж. Байрон оселився у Швейцарії. Тяжкі переживання поета-вигнанця стали основою ліричної драми «Манфред». Як і Фауст — літературний герой Й. В. Гете — Манфред розчарувався у своїх пошуках. Він страждав від докорів сумління та самотності, але постав перед читачем людиною сильною та непохитною. В Італії поет писав роман у віршах «Дон Жуан», що залишився незавершеним. У цьому творі накреслився перехід Дж. Байрона від романтизму до іншого творчого методу — реалізму.
Объяснение:
1-Екатерина II
Людовик XVII
Пётр III
Мария Терезия
Объяснение:
Идея равенства всех людей перед законом, перед человечеством.
Идея победы разума. Мнение, что и Вселенная, и общество подчиняются логичным, доступным человеческому разуму законам.
Исторический оптимизм. В центре внимания просветителей – проблема наилучшего общественного устройства. Просветители верили в возможность построения гармонического общества
Решающая роль образования для развития общества.
Неисчерпаемые силы и возможности человека
