Центральная Азия в конце VII века стала ареной крупных политических изменений. В результате антикитайских выступлений был образован Второй тюркский каганат, который стал представлять сильную угрозу сопредельным государствам. Слабые народы, не испытывая судьбу, покорились ему, более сильные — стали искать пути к объединению, чтобы вместе противостоять грозному врагу. Возглавило антитюркский союз государство Кыргыз.
Правителем государства Кыргыз был ажо (верховный правитель) Барсбек — видный политический деятель. Он происходил из древней правящей кыргызской династии. Считалось, что род Барсбека находится под покровительством богини Умай-Эне, потому его родичи носили редкий титул — Умай-бег. Причем, предполагают, что ажо (или его род) не только управлял подчиненными сородичами, но был среди них своего рода религиозным вождем. Известно, что Барсбек рано остался без отца, был средним сыном в семье, имел четырех братьев. Одним из любимейших его занятий была охота с тайганом — охотничьей собакой.
Ажо Барсбек возглавил кыргызское государство во многом благодаря своим личным достоинствам. Дальновидный политик, он предугадал в конце VII века растущую силу кыргызов и сделал решительный политический жест — принял титул кагана и одновременно взял себе тронное имя Ынанчу Алп Бильге. Этим кыргызский каган открыто дал понять деятелям, стоявшим во главе Второго тюркского каганата, что намерен соперничать с ними в борьбе за господство в Центральной Азии.
Объяснение:
нет
˚Першою політичною організацією Наддніпрянщини на цьому етапі стало Братство тарасівців, засноване 1891 р, українськими студентами Михайлом Міхновським, Іваном Липою, Борисом Грінченком. Організація мала прибічників у різних містах України, що надало її діяльності загальноукраїнського характеру. Тарасівці ставили за мету реалізацію основних ідей Т. Шевченка, досягнення повної незалежності Української держави.
˚Братство тарасівців проіснувало до 1898 р. У 1897 р. в Києві на нелегальному з'їзді представників усіх громад України було створено Загальну українську безпартійну організацію на чолі з Володимиром Антоновичем та Олександром Кониським, яка 1904 р. перетворилася в Українську демократичну партію.
˚На західноукраїнських землях наприкінці XIX ст. почали формуватися українські політичні партії. Першою такою партією стала Русько-українська радикальна партія, утворена 1890 р.
˚Наприкінці 1904 р. з УДП вийшла група членів на чолі з В.Грінченком, С.Єфремовим, М.Левицьким, які заснували Українську радикальну партію. З назви випливає, що її засновники додержувалися більш радикальних позицій, зокрема в національному питанні, виступали, в межах автономії, за крайову конституцію; в соціальному - за скасування експлуатації людини, від кого б вона не йшла - від людини, громади, краю чи держави.
˚Основним завданням "Спілки" була організація пролетаріату, "який розмовляє українською мовою". За статутом структура її будувалася на засадах "демократичного централізму" та визнання "партійної програми РСДРП".
˚
Объяснение:
