Закон, объявивший короля Англии главой Англиканской церкви, был издан парламентом в * 1553 г.
1521 г.
1534 г.
1535 г.
Установите соответствие между правителями Франции и временем их правления. *
1560-1574 гг 1574-1589 гг. 1594-1610 гг. 1610-1643 гг.
Карл IX .
Генрих III
Людовик XIII
Генрих IV
Карл IX .
Генрих III
Людовик XIII
Генрих IV
Варфоломеевская ночь — это *
избиение католиков гугенотами в Ла-Рошели
избиение католиков гугенотами в Васси
штурм католиками Ла-Рошели
резня гугенотов в Париже
Установите соответствие между событием английской истории и его датой. *
1587г. 1534 г. 1588 г.
разгром «Непобедимой армады»
закон, объявивший короля Англии главой церкви
казнь Марии Стюарт
разгром «Непобедимой армады»
закон, объявивший короля Англии главой церкви
казнь Марии Стюарт
Выберите имя, лишнее в списке французских королей, и запишите цифру, под которой оно указано. *
Генрих III;
Людовик XVIII;
Карл IX Валуа.
Генрих IV;
Генрих де Гиз;
Религиозные войны во Франции продолжались в *
1553-1538 гг.
1562-1598 гг.
1560-1574 гг.
1558-1603 гг.
Начало эпохи Реформации в Англии связано с именем монарха *
Марии Стюарт
ЕлизаветыI
ГенрихаVIII
Генриха VII
Лидером гугенотов во Франции был *
Генрих Наваррский
Генрих VIII
Генрих де Гиз
Карл IX Валуа
Главным соперником Англии в борьбе за лидерство на морях была *
Германия
Испания
Италия
Франция
Время правления королевы Елизаветы I *
1558-1603 гг.
1553-1558 гг.
1560-1571 гг.
1491 -1547 гг.
Попытка Контрреформации в Англии связана с именем *
Марии Тюдор
Екатерины Арагонской
Марии Стюарт
Елизаветы I
«Все политики согласны с тем, что если бы народ слишком благоденствовал, его нельзя было бы удержать в границах его обязанностей» — эти слова принадлежат *
Александру Борджиа
кардиналу Ришелье
Генриху Наваррскому
Екатерине Медичи
Реальными правителями при Людовике XIII были *
Екатерина Медичи и Генрих де Гиз
Анна Австрийская и кардинал Мазарини
Маргарита Валуа и герцог Ришелье
Мария Медичи и кардинал Ришелье

.Внешняя политика Основными задачами внешней политики России в XVI в. являлись: • на юго-востоке и востоке — борьба с Казанским и Астраханским ханствами и начало освоения Сибири;• на западе — борьба за выход к Балтийскому морю;• на юге — защита страны от набегов крымского хана.

 Юго-восточное и восточное направления. Образовавшиеся в результате распада Золотой Орды Казанское и Астраханское ханства постоянно угрожали русским землям. Они держали в своих руках Волжский торговый путь. В результате: к России были присоединены Казань, Астрахань, Чувашия, Башкирия и весь Волжский торговый путь. 2. Западное направление. Пытаясь выйти к Балтийскому побережью, Иван IV в течение 25 лет вел изнурительную Ливонскую войну. Война приобрела затяжной характер, в нее оказались втянуты несколько европейских держав. Неудача Ливонской войны в конечном счете явилась следствием экономической отсталости России, которая не смогла успешно выдержать длительную борьбу с сильными противниками. Разорение страны в годы опричнины лишь усугубило дело.3. Южное направление. Крымские ханы совершали набеги на южные области России. Правительство Ивана IV не считало возможным прямую конфронтацию с Крымом, поэтому ограничилось оборонительными мерами. В 50-е годы началось строительство Засечной черты - оборонительной линии из крепостей и естественных преград.
 И на фотке посмотри(должно подойти)

Наприкінці правління Володимира Великого Ярослав відмовився сплачувати щорічну данину Києву, що становила 2000 гривень, і виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу Володимир помер.

Після смерті свого батька Володимира найняв 1000 варягів (відповідно до Леонтія Войтовича значну частину їх складали вояки норвезького ярла Свейна Хладаярла)[9] і 26 листопада (день св. Георгія) 1015 року Ярослав Мудрий у жорстокій боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і посів київський великокняжий престол, але 1018 року під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на до Святополк, мусив покинути Київ і утік до Новгорода. Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 року Ярослав Мудрий став київським Великим князем.

Прагнучи об'єднати всі руські землі під своєю владою, Ярослав Володимирович вів боротьбу проти свого брата тмутороканського князя Мстислава Володимировича. Після битви, яку Ярослав програв, під Лиственом біля Чернігова 1024 року. Ярослав мусив відступити Мстиславові Чернігівщину і всі землі на схід від Дніпра, крім Переяславщини. Згодом, після укладеного 1026 року у Городку під Києвом миру, почалося порозуміння і співпраця між братами. Ярослав Мудрий допомагав Мстиславові у боротьбі з касогами і ясами у 1029 році, поширивши свої володіння до Кавказьких гір; а Мстислав — у скріпленні й поширенні держави Ярослава Мудрого на захід від Дніпра. 1030 року на півночі Ярослав зайняв землі між Чудським озером і Балтикою і там заснував місто Юріїв (нині — Тарту), у 1030 — 1031 роках війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські городи, які 1018 року захопив Болеслав І. Тоді ж Ярослав здобув від королівства Польського смугу землі між ріками Сяном і Бугом. За відомостями, що містяться у «Повісті минулих літ», він в 1030 році відвоював місто Белз, а в 1031 заклав місто свого імені Ярослав. Полонених під час походу ляхів, у якості щиту від кочівників, було поселено у Пороссі[10].

Після смерті Мстислава у 1036 році Ярослав об'єднав під своєю владою лівобережні землі, ставши єдиним володарем могутньої Київської держави, окрім Полоцького князівства, яке виділено Володимиром Святим в уділ роду Ізяслава. 1036 року, за літописом, Ярослав Мудрий розгромив біля Києва печенігів і нібито, за літописом, на місці перемоги над ними почав будувати у 1037 році Софійський собор. Хоча останні дослідження Софії Київської с це твердження літопису. За аналізом графіті, а також за іноземними писемними пам'ятками, насамперед німецькими (Хроніка Тітмара Мерзебурзького), Собор святої Софії був закладений раніше.

У 1038–1042 роках Ярослав вів успішні походи проти литовських племен — ятвягів, проти Мазовії, проти прибалтицько-фінських племен ямь і чудь. 1043 року він підготував під проводом свого сина Володимира і воєводи Вишати похід на Візантію, який закінчився поразкою, багато воїнів потрапило в полон чи загинуло. Щоб охороняти свою державу проти нападів кочовиків, Ярослав укріплював південний кордон, будуючи міста над ріками Россю і Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав; та посилюючи посульську фортифікаційну лінію над Сулою: Лубни, Лукомль, Воїнь.

Під час його правління Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. Завершено розпочате Володимиром Великим розширення меж столиці Русі — Києва, насипано нові оборонні вали були ще за Володимира[11] (за одним з них прокладено сучасну вулицю Ярославів Вал), а Ярослав поставив на них лише заборола. Збудовано Золоті ворота, Лядську браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, Софійський собор, в якому згодом поховали в саркофазі Ярослава Мудрого та його дружину Ірину (Інгігерду 1001–1050). Це був акт порушення задуму собору. Створив бібліотеку Софійського собору. За часів його правління засновано міста Корсунь, Гюргів (нині — Біла Церква), розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Турів, встановлено династичні зв'язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції. Продовжувалося карбування срібних монет.

Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. По смерті Ярослава Мудрого залишилися п'ять синів, між якими розгорнулась боротьба за владу. Цей період відомий в історіографії як Тріумвірат Ярославичів[12], з якого почався розпад Київської Русі і через півтора століття вона фактично перестала існувати як єдина держава.