Объяснение:
Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus, ім'я при народженні нід. Gerrit Gerritszoon; 28 жовтня, 1466 — 12 липня, 1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від латинського слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама.
Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.
Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті».
Еразм народився у ніч з 27 на 28 жовтня 1466 року в Роттердамі. Попри те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про матір відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році під час епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.
Посвячення й чернечі роки
У віці 25 років, у 1488, Еразма висвячено на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського покликання, а інститут чернецтва став однією із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир — його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього за на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню постійний статус.
В эпоху правления Пера Первого в жизни Российского государства произошло огромное количество судьбоносных перемен. Это было время, когда история развития России пошла по новому пути, благодаря Петровским реформам.
Объяснение:
Главными отличительными чертами того времени были усиление светских начал в обществе и внедрение в Российскую культуру западноевропейских тенденций. Петр неоднократно бывал в странах западной Европы и каждый раз возвращался с каким-либо важным изменением в государственной политике.
Больше внимания уделялось высшему обществу, в то время как простой народ и крестьяне поплатились многими жизнями для строительства нового государства.
Светские люди всё большее влияние оказывали на политику, получали больше прав, а все силы низшего класса были направлены на тяжелый труд.
Также отличительной чертой было зарождение общественной науки, оформление системы образования по европейскому образцу и расцвет художественного искусства.
В России часто бывали гости из европейских стран, которые приносили с собой новые знания и научные достижения. Также всё искусство и зодчество получило ориентир на Европейский лад. Времена правления Петра носили переходный характер. Она объединяла старые традиции патриархальной Руси и актуальные нововведения.
