Пролетариа́т (нем. Proletariat от лат. proletarius — букв. «производящий потомство») — социальный класс, для которого работа по найму (продажа собственной рабочей силы) является по существу единственным источником средств к существованию[1].
Согласно представлениям марксистов, пролетариат совершенно лишён капитала и того, что может быть использовано как капитал. Энгельс видел причину возникновения пролетариата в широком использовании машин, которые вытеснили рабочих из производства, понизили ценность рабочей силы[2]. Термин широко использовался Марксом и его сторонниками исходя из тезиса о тенденции к обнищанию широких масс при капитализме, превращении большинства населения в пролетариат. Однако фактическое формирование слоя «рабочей аристократии» привело к кризису понятия пролетариата в марксистской литературе, в результате которого в качестве родового понятия утвердился термин «рабочий класс», по отношению к которому термин «пролетариат» является частным случаем[3]. Типичным, но не единственным примером пролетариев является промышленный пролетариат, наряду с которым в современной экономике функционируют также и «пролетарии умственного труда»[4] — как часть «совокупного рабочего», работников материального производства, вынужденных жить своим трудом, которые «только тогда и могут существовать, когда находят работу».
Незважаючи на своє важливе значення, «Декларація прав людини і громадянина» була лише збірником основних принципів, на яких повинні ґрунтуватися закони держави. В ході революційних перетворень неодноразово робилися спроби створити новий кодекс законів, але вдалося це лише в часи правління Наполео на Бонапарта. Після тривалої і кропіткої роботи юристів в 1804 р. був оприлюднений Цивільний кодекс (Ілл. 5). Пізніше з'явилися кримінальний і комерційний кодекси. Цивільний кодекс набув чинності у Франції і деяких залежних від імперії державах.Він став основою законодав.
У Цивільному кодексі послідовно захищалося право приватної власності: «Власність є право користуватися і розпоряджатися речами абсолютним чином, якщо тільки здійснення цього права не стає заборонене законами або регламентами». Порівняйте ставлення до власності в " декларації
прав людини і громадянина» і Цивільному кодексі. Можна говорити про помітні відмінності між двома документами?
Однак у Цивільному кодексі далеко не завжди дотримувався принцип рівності. Права жінок обмежувалися, влада батька в сім'ї була майже абсолютною.
У Цивільному кодексі сказано: «Чоловік зобов'язаний надавати заступництво своїй дружині, дружина — послух чоловікові». Чому ця стаття вважається прикладом безправного становища жінок?
Незважаючи на недоліки, Цивільний кодекс гарантував збереження багатьох завоювань Великої французької революції. Перш за все він проголошував рівність можливостей і недоторканність власності.
