Император Юнлэ
- узурпатор, прибегал к использованию террора
- придерживался конфуцианских норм в правлении
- поощрял буддистскую деятельность
- поощрял науку и образование, был расположен к технократизму
- жестко боролся против коррупции
- увеличил производство легкой промышленности и продуктов питания
- перестроил Великий Китайский канал (расширил судоходство и ирригацию)
- завершил строительство Запретного города и сделал Пекин столицей
- утверждал влияние Срединного государства
- стремился подчинить народы Маньчжурии
- пригласил тибетского кармапу в Нанкин
- осуществил 5 походов против монголов
- экспедиции в Западный Океан
Людовик 14
- правил 72 года (больше, чем кто-либо в Европе)
- «Государство-это я!»
- самая многочисленная, самая организованная армия в мире
- приверженец абсолютной власти
- имел самый лучший, самый обученный с точки зрения этикета двор – Версальский двор был признан лучшим
- хотел отделить политику и влияние папы Римского
- проводил религиозную политику нетерпимости, в частности, в адрес гугенотов
- война Аургбургской лиги
- война за Испанское наследство
- война с Соединенными провинциями
Сходства императора Юнлэ и короля Людовика 14 заключаются в том, что оба правителя были безусловно харизматичными и очень сильными. Они проводили серьезную внутреннюю политику (время правления Людовика 14 называют Великим веком и император Юнлэ развивал науку).
Различие заключается в том, что Людовик 14 много правил, а император Юнлэ за менее, чем 2 десятка лет сделал больше, чем французский король за 72. Кроме того, император Юнлэ проводил политику терпимости в отношении религиозных организаций.
Объяснение:
Не знайшовши у Римі великих запасів продовольства, через два дні готи рушили на південь, спустошуючи Кампанію, Луканію і Калабрію. Втративши через шторм захоплений у Реджио флот, вони так і не зуміли перебратися в Сицилію, звідки мали намір дістатися багатої хлібом Північної Африки, й отаборились у Південній Італії, де у місті Козенца через кілька місяців, наприкінці 410-х років Аларіх несподівано помер від хвороби.
Вторгнення вестготів до Італії призвело до падіння земельних податків від однієї п'ятої до однієї дев'ятої від їх вартості до вторгнення в постраждалих провінціях. Аристократична великодушність, місцева підтримка громадських будівель і пам'ятників верхніх класів закінчилася в південно-центральній Італії після захоплення і розкрадання цих регіонів. Це був перший випадок за 800 років, коли місто Рим було захоплено, що зробило Західну Римську імперію більш вразливою і військово слабкою. Це стало шоком для людей обох частин імперії, які розглядали Рим як вічне місто і символічне серце їхньої держави. Східно-римський імператор Феодосій II оголосив три дні жалоби в Константинополі. Св. Ієронім написав у скорботі: «Якщо Рим може загинути, що може бути безпечним?»
Захоплення Рима було кульмінацією багатьох кінцевих проблем, що стоять перед Західною Римською імперією. Внутрішні повстання і узурпації послабили імперію перед зовнішніми вторгненнями. Ці фактори назавжди пошкодили стабільність Римської імперії на заході. Римська армія тим часом ставала все більш варварською і нелояльною по відношенню до Імперії.Ще більше за негативними наслідками захоплення Рима вандалами відбулося у 455 році. Остаточний розпад Західної Римської імперії стався у 476 році, коли німецький вождь Одоакр скинув останнього західноримського імператора, Ромула Августула, і оголосив себе королем Італії.
Объяснение:
