Османская империя. Когда и какие создавались военные блоки в 19 веке? Охарактеризуйте их цели.​

ответ:

перейти к содержимому

головна

матеріали з історії україни

сторінки всесвітньої історії

страницы российской

контакти

← національно-визвольна війна українського народу в середині 17 століттягетьманщина 1687 – 1796 рр. →

українські землі у другій половині xvii ст. “руїна”

опубликовано ноябрь 27, 2013 автором genpol

руїна

1657 — 1687 рр. ( від смерті богдана хмельницкого до обрання гетьманом івана мазепу)

1658 — 1676 рр. (від повстання м. пушкаря, я. барабаша до зречення від гетьманства п. дорошенка)

1663 — 1686 рр. (від поділу гетьманщини на правобережну і лівобережну до укладення «вічного миру» між річчю посполитою і московським царством)

[м. костомаров]

під назваю «руїна» в історію увійшов трагічний період, який розпочався для українського народу після смерті богдана хмельницького (1657 р.) і характеризувався боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, що переросла в справжню громадянську війну з втручанням у внутрішні справи україни іноземних держав (московії, речі посполитої, туреччини).

причини руїни

загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики

відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами

соціальне розшарування (небажання селян та простих козаків коритися шляхті та козацькій еліті).

несприятливе міжнародне становище. іноземна інтервенція в гетьманщину з боку речі посполитої, московської держави, османської імперії та кримського ханства

під час «руїни» відбувалася боротьба за владу між:

козацькою старшиною війська запорозького. (і. богун)

шляхтою. (і. виговський)

нижчими прошарками суспільства (міщани, селяни, прості козаки). (і.брюховецький)

объяснение:

В массовом общественном сознании европейцев XVIII века еще не утвердилось представление о человеке вне его сословной характеристики. Люди делятся на три сословия - два привилегированных (дворяне, священники) и непривилегированное третье сословие (tiers-кtat), включающее в себя и буржуазию, и рабочих мануфактур, и крестьян. Огромная часть общества к началу периода внешне почти не изменилась. Крестьяне выглядят примерно так, как и много веков назад. Праздничные костюмы, позволяющие отличить не только национальную принадлежность, но и происхождение из той или иной области, тем не менее предельно традиционны, некоторые их орнаменты восходят к временам неолита. Горожане придерживаются традиций своих профессий. Роскошные одеяния прелатов католической церкви, скромная одежда протестантов, еще более скромный вид монахов нищенствующего ордена францисканцев также традиционны и насчитывают целые века.Напротив, во внешности светской аристократии происходят столь быстрые перемены, что можно говорить об окончательном утверждении моды в современном смысле этого слова. Законодательницей моды стала Франция, диктовавшая требования к внешнему виду светского человека всей Европе, к «л'ар де се девертир» (l'art de se dйvertir - «искусство одеваться», по выражению популярного писателя Н. Ретифа де ла Бретонна).Появляются модные журналы, знаменитые модельеры (самая прославленная - француженка Роз Бертэн, модистка французской королевы Марии-Антуанетты, «министр моды», как ее называли).

вот то что знаю))0