Пути становления социализма в странах Восточной Европы. Изменения в политической системе. Изменения в экономике.

Ареал древней индии - это весь индостан, то есть территория современных государств - республики индия, пакистан, непал, и шри-ланки древней индии обрамляли гималаи, величественную к красоту которых передали на своих полотнах художники николай и святослав рерихи ее обмывали воды бенгальского залива, индийского океана и аравийского моря поэтому в отношении страна принадлежала к числу найизольованиших в древностиину.на такой огромной территории природно-климатические условия, разумеется, не могли быть одинаковыми здесь сложились три зоны: северо-западная, северо-восточная и южная северо-западная индия охватывала широкую долину р инд и ее многочисленных притоков с прилегающими горными районами в древности инд имел семь основных притоков, однако впоследствии два из них пересохли, поэтому эта территория получила название \"страна пяти год\" - пенджаб край нижней теки инд в назвали синд здесь западный берег реки гористый, а на восток протянулась мертвая пустыня тар, полностью изолировала бассейны обоих ведших год, инда и ганга, в значительной мере неодинаковость судеб северо-западной и северо-восточной индии разливы инда, вытекал из гималаев, зависели от таяния снегов в горах и поэтому были нестабильными влажные муссоны не достигали долины инда, дождей там приходилось мало, летом бушевали горячие ветры пустыни, поэтому земля покрывалась зеленью только зимой, когда инд разливался. северо-восточная индия была расположена в зоне тропиков, ее климат определялся муссонами индийского океана там вегетация продолжалась в течение целого года, а времен года было, как в древнем египте, три в же октябре - ноябре, сразу после уборки, наступала зима, которая напоминала наш \"бархатный сезон\" в крыму холоднее было в январе - феврале, когда температура воздуха снижалась до 5 ° с, нависали туман и, выпадала утренняя роса затем приходило тропическое лето, когда стояла адская жара в отличие от египта, где ночи всегда прохладные, в долине ганга в марте - мае ночная температура воздуха, за май же стопроцентной его влажности, не падала ниже 30 35 ° с, а днем временами поднималась до 50 ° с в такую жару трава выгорала, дерева сбрасывали свои листья, водоемы высыхали, земля казалась опустошен й и запущенной характерно, что именно в ту пору индийские крестьяне готовили поля под засев в июне - августе наступал двухмесячный дождливый сезон тропические ливни несли желанную прохладу, возвращали земле красоту, поэтому население встречало их как большой праздник однако сезон дождей нередко затягивался, тогда реки выходили из берегов и заливали поля и поселки, когда он опаздывал - приходила страшная засуха.характерно, что древние индийцы бережно относились к живой природе, старались не причинять ей вреда и даже подняли этот мудрый принцип в ранг религиозного закона, поэтому их хозяйственной дея льнисть оказалась менее губительной для экологической ситуации, чем других древних народов, прежде всего китайцы. иначе сложились природно-климатические условия в южной индии, отрезанной от северной сплошной цепью горных кряжей в центральной части материка (это крупнейшее на планете плоскогорье называют гдеканом) было возможно только террасное земледелие рики декану полноводные, пески крупнейших из них, годавари и кистани (кришну), богатые на золото и алмазы касается крайнего юга материка, то его полноводная и реки с крутыми берегами и бурным течением не играли важной хозяйственной роли, поэтому цивилизация в этом регионе возникла позднем периоде.

Перший похід монголів на Русь. Трагедія на річці Калка. На початку ХІІІ ст. в монгольських степах під владою Чинґісхана постала могутня держава, яка, як вам уже відомо з курсу всесвітньої історії, протягом 1207—1222 рр. підкорила Південний Сибір, Північний Китай, Середню Азію та Закавказзя.

Наприкінці другого десятиліття ХІІІ ст. монгольські хани почали готуватися до вторгнення в прикаспійські та Причорноморські степи, у яких панували основні вороги монголів — половці. Для розвідування шляху до вторгнення через Кавказ було направлено 30-тисячне військо під керівництвом найдосвідченіших полководців Чинґісхана Субедея і Джебе.

У 1222 р. монгольське військо несподівано для половців здолало Кавказькі гори й опинилося в них у запіллі. Половецькі хани, зібравши сили, дали монголам бій на березі річки Сіверський Донець, але зазнали поразки. Потім монголи рушили до Криму, де захопили венеціанську фортецю Судак.

Тим часом тесть галицького князя Мстислава Удатного половецький хан Котяк звернувся по до до руських князів: «Якщо не до нам, будемо ми сьогодні порубані, а вас назавтра порубають». Мстислав доклав багато зусиль, щоб об’єднати руських князів для протидії монголам. На з’їзді князів у Києві було вирішено дати монголам бій у половецьких степах.

 2.   Монголо-татарська навала на Північно-Східні князівства. Після десятирічної перерви в 1235 р. монголи почали готуватися до завойовницького походу на Захід. Як свідчать іранські джерела, нащадки Чинґісхана, «досягши загальної згоди, пішли війною на руських». Очолив Великий західний похід хан Батий (Бату). Монгольська армія була добре навченою й дисциплінованою. Її основу складала важка кіннота. До армії також увійшли загони підкорених племен (одним із них були татари — саме тому руські літописці назвали це військо монголо-татарським). Монгольське військо також мало велику кількість різних метальних і стінобитних машин, якими опікувалися китайські інженери.

Після розгрому Волзької Болгарії перший удар монголів на початку зими 1237 р. припав на Рязанське князівство. Батий, пославши до рязанських князів Юрія та Олега послів, вимагав, щоб йому дали «десятину» — десяту частину людей, майна і зброї. Князі відмовилися виконувати їхні умови. Не маючи підтримки, рязанські князі почали діяти самостійно. Княжа дружина у відчайдушному бою зустріла ворога на кордоні князівства, але була здолана. Після цього монголи взяли в облогу Рязань, яка чинила опір шість днів. Монгольське військо, увірвавшись до міста, учинило жорстоку різанину, нищачи все на своєму шляху. Унаслідок цього князі та їхні родини загинули, місто було знищено вщент. Проте рязанці не припинили опору. Загін воєводи Євпатія Коловрата ще довго завдавав відчутних ударів монголам, здійснюючи стрімкі набіги.

 3.   Падіння Переяславського та Чернігівського князівств. Узимку 1239 р. монголи продовжили свій похід руськими князівствами. На цей раз він був спрямований проти Переяславського і Чернігівського князівств. Здолавши оборонну лінію проти кочовиків на кордоні Переяславського князівства, монголи підійшли до стольного міста. Переяслав мав сильні укріплення. Крім того, оборону міста зміцнювали водяні перешкоди, що оточували місто,— річки Трубіж і Альта та рів між ними. Очолив оборону міста єпископ Симеон. Незважаючи на відчайдушний опір, 3 березня 1239 р. місто впало. Як свідчить літопис, ворог узяв місто «списом, вибив його увесь, і церкву архангела Михаїла сокрушив... І єпископа, преподобного Симеона, вони убили».

Восени 1239 р. монголи підступили до Чернігова. Чернігівський князь Мстислав Глібович дав бій монголам під стінами міста. У запеклій битві «переможений був Мстислав, і безліч із воїнів його побито було». Князь із рештою дружини був змушений рятуватися втечею. 18 жовтня вороги ввірвалися до міста, пограбували і спалили його. Далі монголи зруйнували Глухів, Путивль, Вир, Рильськ та інші міста.

Наприкінці року монгольське військо підійшло й до Києва, але не наважилося на його штурм і відійшло в степ.

Того ж року монголи здійснили вдалий похід у Крим, підкоривши його східну частину, обклали даниною велике місто Судак.

 

4.   Оборона Києва. Монголо-татарська навала на Галицько-Волинську державу. У 1240 р. Батиєва навала докотилася до Галицько-Волинського князівства, яке щойно було об’єднано під владою Данила Романовича (Галицького). Саме перед монгольським наступом до володінь Данила було приєднано Київ, управління яким було доручено тисяцькому Дмитру, талановитому і хороброму воєначальнику.