Объяснение:
Експресіоні́зм (від франц. expression — вираження, виразність) — літературно-мистецька течія авангардизму, що сформувалася у Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників у Франції, Австрії, Польщі, німецькомовній Швейцарії. Прояви експресіонізму наприкінці ХХ століття відносять до неоекспресіонізму.
Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку XX ст. З усіх напрямків нового мистецтва 20 ст. експресіонізм гостро відобразив конфлікт художньої особи, людини взагалі з трагічною й антигуманною дійсністю. В творах одних майстрів експресіонізм приводив до надзвичайного загострення трагічного світосприйняття, у інших — до художніх утопій, елітарності, замкненого середовища, котре сприймалося острівцем порятунку духовних та гуманістичних цінностей. Цей конфлікт призводив до радикальності художніх рішень, до бунтівного протиставлення і розриву з академічними традиціями. Часом руйнація старих форм виводила художників на межу абстрактного експресіонізму.
Стилістика експресіонізму в 20 столітті відбилася у кіно, живописі, графіці, літературі, скульптурі, найменше у архітектурі.
Нефертити— «главная супруга» древнеегипетского фараона XVIII династии Нового царства Эхнатона (Аменхотепа IV, ок. 1351—1334 до н. э.). Время правления Эхнатона и Нефертити, известное как «амарнский период», ознаменовалось религиозной реформой (атонизм), когда главным божеством провозгласили бога Атона. Роль самой царицы в проведении «солнцепоклоннического переворота» спорна. Дискуссионной в научной среде остаётся идентификация Нефертити с фараоном-женщиной Нефернефруатон, вероятно, правившей около 2 лет.
