Желе́зный век — эпоха в первобытной и раннеклассовой истории человечества, характеризующаяся распространением металлургии железа и изготовлением железных орудий; продолжался с IX—VII века до н. э. до I века н. э.
Оружие и украшения железного века
Представление о трёх веках (каменном, бронзовом и железном) существовало ещё в античном мире, оно упоминается в работах Тита Лукреция Кара. Однако сам термин «железный век» появился в научных работах в середине XIX века, его ввёл датский археолог Кристиан Юргенсен Томсен[1].
Период, когда начала распространяться железная металлургия все страны, однако к железному веку, как правило, относят только те культуры первобытных племён, которые обитали вне владений древних государств, образовавшихся во времена неолита и бронзового века — Месопотамии, Древнего Египта, Древней Греции, Индии, Китая.
Домовившись у серпні (за старим стилем) 1655 зі Швецією про спільні дії проти Польщі, Б.Хмельницький вирушив разом із російським військом В.Бутурліна до Львова. 25 (15) вересня їхні розвідувальні загони з'явилися в околицях міста. 29 (19) вересня прибули основні сили, частина яких розгромила польське військо під м. Городок (нині місто Львівської області; див Городоцька битва 1655). Упродовж 30 вересня — 5 жовтня (20–25 вересня) обстрілювалися укріплення. 6 жовтня (26 вересня) почалися переговори, які засвідчили відмінність позицій союзників. Гетьман схилявся до компромісу (погоджувався на викуп), боярин наполягав на негайній капітуляції і присязі царю
Олексію Михайловичу
