Козьма́ Дми́триевич Фроло́в (29 июня (10 июля) 1726, Полевской завод — 9 (21) марта 1800, Барнаул) — выдающийся русский горный инженер, изобретатель-механик, гидротехник.
Родился 29 июня (10 июля) 1726 года в Полевском заводе, на Урале, в семье мастерового.
В 1744 году закончил горнозаводскую школу в Екатеринбурге. Службу начал на Березовских промыслах «горным учеником». Впоследствии работал рудокопом, писарем, строителем конных водоподъемников для откачки воды из шахт.
В 1758 году получил звание штейгера (горного техника) и направлен на Воицкий рудник (недалеко от Петрозаводска) для налаживания работ по промывке золота.
С 1759 года руководитель работ по добыче золота на Березовском руднике.
В 1762 году возглавил все золотые промыслы Урала.
В 1763 году, по настоянию начальника Колывано-Воскресенских заводов А. И. Порошина, переведен на Алтай для механизации Змеиногорского рудника.
В 1790 году назначен руководителем работ на всех рудниках Алтая.
В 1798 году вышел в отставку по состоянию здоровья в чине берггауптмана (полковника горной службы). Остался членом Горного совета алтайских рудников.
Скончался 9 (21) марта 1800 года, во время приезда в Барнаул на очередное заседание Горного совета. Похоронен на Нагорном кладбище.
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.
