Составить кластер «Укрепление власти гурхана»

1 РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР. І. ГАСПРИНСЬКИЙ. Процес становлення кримськотатарського національно-визвольного руху розпочався у 80-х рр. XIX ст. Його основні ідеї сформувалися в Туреччині й пов’язані з виникненням руху молодотурків, які боролися проти султанської монархії в країні і всього того, що перешкоджало розвитку турецького народу. У Стамбулі, що був тогочасним центром освіти, татарська інтелігенція під впливом молодотурків стала розвивати свій рух. Молодотатари, як їх називали, відіграли помітну роль у подальшому розгортанні кримськотатарської національно-визвольної боротьби. Вони вважали за необхідне відмовитися від традиційного для татарського суспільства клерикалізму, боротися за підняття рівня освіченості народу, за зміни у традиційній соціальній структурі й статусі жінок. В економічній сфері вони виступали за визволення селянської праці від будь-якого гноблення.

Клерикалізм — політичний напрямок, прибічники якого виступають за панування церкви та духовенства в суспільно-політичному та духовному житті країни.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Ісмаїл Гаспринський усе своє життя докладав чимало зусиль, спрямованих на захист прав кримських татар, їх виживання як народу та національне відродження. У 1875 р., після повернення до Криму з Туреччини, його було обрано депутатом міської думи, а пізніше — міським головою Бахчисарая. Саме завдяки його зусиллям було втричі збільшено бюджет міста, розпочато суттєві перетворення в міському господарстві й збільшено представництво бахчисарайських татар в органах місцевого самоврядування.

Ісмаїл Гаспринський

Пам'ятник І. Гаспринському в Бахчисараї. Сучасний вигляд

У національному питанні молоді татарські націоналісти були прихильниками захисту національної самосвідомості свого народу й кримськотатарської самостійності. Найбільш яскравим представником молодотатарських ідей у цей період став Ісмаїл Гаспринський (1851—1914). Його погляди, хоча й були досить утопічними, знаходили підтримку в кримськотатарському середовищі. Самого І. Гаспринського татари поважали як захисника скривджених і прибічника рівноправ’я татар.

Караванная торговля по маршрутам Великого Шелкового пути была связана не только с высокой прибылью, но и с огромным риском. Вот почему купцы стремились заниматься коммерцией не в одиночку, а целыми группами, крупными караванами, состоящими из сотен и тысяч вооруженных людей.

Но ничто не могло защитить купцов от произвола правителей и нападений кочевых племен. Поэтому, опасаясь за свою жизнь, купцы редко проходили Великий шелковый путь из конца в конец. Чаще они меняли свой товар в каком-то из промежуточных торговых городов.

Однако и государства, и кочевники объективно были заинтересованы в сохранении торговых коммуникаций. Правители земель получали доходы от таможенных пошлин, взимаемых в городах вдоль караванных путей. Чтобы не потерять эти доходы, правители стран Азии принимали строгие законы, охранявшие купцов.

Торговля в основном была меновая, деньги служили лишь единицей счета. Купцы оценивали свой товар в определенную сумму и меняли его на другой товар с эквивалентной ценой.
Караваны насчитывали от нескольких десятков до нескольких тысяч вьючных животных.

Вьючных животных обслуживали прислуга и проводники. При караванах часто держали переводчиков (толмачей).

Караванная торговля требовала сложного обслуживания. Поэтому на все отрезке пути в городах и селениях строились караван-сараи. В них имелись худжры для купцов и обслуживающего персонала, помещения для лошадей и верблюдов, мулов и ослов, необходимый фураж и провиант. Иногда в караван-сараях можно было продать или купить оптом товар, узнать коммерческие новости и цены.