ответ:
согласно летописи кадыр-али-бека, родословная эдиге восходит к абубекиру, у которого было два сына: керемет-азиз и джелал-ал-дин. последний являлся отцом баба туклеса, у которого было четверо сыновей. опираясь на другие источники, кадыр-али-бек утверждает, что сыновей было трое, один из которых похоронен рядом с каабой, другой — в крыму, третий — в ургенче. дальнейшая информация о предках эдиге в родословной, кадыр-али-беком, идентична родословной князей юсуповых . и урусовых.
персидские источники xv в. прямо называют эдиге сыном . состоял беклербеком (амир ал-умара) при хане левого крыла тимур-мелике б. урусе. последний был разбит тохтамышем в 1378 г. хан-победитель предложил перейти к нему на службу, но встретил гордый отказ, за это тохтамыш казнил беклербека.
собственными владениями беклербека эдиге в конце xiv — начале xv вв. считался эль мангытов в междуречье волги — урала — эмбы. наряду с тем, что эль мангытов являлся составной частью золотой орды, он был автономным образованием внутри улуса джучи[9][10]. по мнению в. в. трепавлова, восточные кипчаки[11] кочевавшие в нутаге мангутов стали мангытами.
отец и старший брат иса служили урус-хану, а едигей, по неизвестной причине, был вынужден бежать. спасаясь от урус-хана, вслед за молодым тохтамышем прибыл ко двору тамерлана, в войсках которого и начал свою службу. сестра едигея была женой тамерлана. ко времени похода тамерлана против тохтамыша в 1391 году был одним из главных эмиров (военачальников) войска. вскоре после разгрома тохтамыша едигей вместе с тимур-кутлуг-огланом и другим белоордынским эмиром кунче-огланом стал просить тамерлана отпустить их домой под предлогом сбора людей для армии тамерлана. поверивший им тамерлан отпустил военачальников на родину, где они стали проводить собственную политику (вернулся назад только кунче-оглан).
У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати. Це відбувалося так: вчитель вимовляв букви і слова, а учні повторювали їх вголос, потім він на навощеній дощечці писав букви і слова, а учні списували їх. У подібних початкових школах вчилися діти віком від 7 до 12 років.
Наступною ланкою освіти була "граматика", де курс навчання тривав чотири роки. Приміщення таких шкіл прикрашалися погруддями письменників і філософів. Тут учні читали і коментували уривки з творів поетів і письменників, робили письмові вправи. Грецька і латинська літератури вивчалися як окремі предмети. Досягши 36 років, учні переходили до школи "риторики", яку можна порівняти із сучасною вищою школою.
Подібні школи користувалися великою популярністю, оскільки, незважаючи на посилення імператорської влади, в країні продовжувало цінуватися мистецтво красномовства. Самі імператори надавали кошти на утримання шкіл латинської і грецької риторики. "Ритори" – вчителі красномовства були частими гостями в маєтках аристократії. Вони вчили своїх слухачів мистецтву побудови фраз, вишуканості мови, організовували змагання слухачів, переможцям, як правило, дарували книгу.
У Римській імперії продовжували розвиватися історичні центри наукової думки - власне Рим, Олександрія, Пергам, Родос, Афіни, Карфаген, Массилія. В Олександрії існували Музейон і бібліотека, в Афінах - славнозвісні філософські школи, засновані ще Платоном (Академія) і Арістотелем (Лікейон).
Великими культурними центрами залишалися Пергам і Родос, куди приїздили діти римської знаті завершувати свою освіту. А біля міста Пергам виник крупний науково-медичний центр - Асклепіон.
Объяснение:
