Даас 3. Прочитайте отрывок и таканов Хеттского и Ассирийского государст. Определите дитини населения, )
и хеттских законов (в сокращенині
си кто-нибудь мимот под ант банка, стиль, му да ни села, и тот имале на его емле, то они
арин аать во надсилатисто Сту Новината
96 Если свободный человек стерилит краяу а хлебкам амаре и потьмет о хлебного замбара ертно.
то он южен наполнить амбар срам и дап, 12 склей серебра.
Из ассираiнских законов и сокрилнении)
14 Если человек на чужой пустон построил о раду и дела там кирпичи, и его в том штвенилно
обвалиниан и уличили, он должен отдать пустошь втрайне. К примери его должно у него забрать
7. Если на обвинной земле в колодшк имеется вода, которую можно поднести к аронашлемой
земле для се разделывании, хотясна полсi должны камо друг другу. Каждый челонек
дошкeн дeлaп работу, касанишуюся его полн и орошать свое поле
На с кичиишкин меници Прием деп
Занятия населени метои
1
2
Занятия населення древней Ассири​

Какими были результаты Крестовых походов для европейцев? Удержать христианские святыни не удалось. Многочисленные жертвы. Расширились знания о мусульманах, торговые связи.

Для мусульман? Жертвы, разрушения, гибель памятников культуры. Расширились знания о христианах, торговые связи.

Для Византии? Вмешательство крестоносцев во внутриполитическую борьбу в Византии, которое повлекло катастрофические для нее события 1204 года. Ей нанесен тяжелейший удар, разгромлена столица. Усилилась вражда между католическим Западом и православной Византией.

Мы опять с вами отправимся в ведущие европейские государства и посмотрим, что же там происходило в 11-13 веках.

Візантія (Візантійська імперія) — Римська імперія в епоху середньовіччя зі столицею в Константинополі — Новому Римі. Назва «Візантія» походить від давнього найменування її столиці (Візантій знаходився на місці Константинополя) і простежується у західних джерелах з XIV ст. Символічним початком Візантії вважається рік заснування Константинополя (330 р.), з падінням якого — 29 травня 1453 р. — імперія припинила своє існування. «Поділ» Римської імперії 395 р. на Західну і Східну являло собою лише формально-правову межу епох, у той час як історичний перехід від пізньоантичних державно-правових інститутів до середньовічних відбувався в VII— VIII ст. Але і потім Візантія зберігала багато традицій античної державності і культури, що дає змогу виділити її в особливу цивілізацію, сучасну, але не ідентичну середньовічній західноєвропейській спільноті народів. Серед її ціннісних орієнтирів найважливіше місце займали уявлення про так звану «політичну ортодоксію», які поєднували християнську віру з імперською ідеологією. Разом з грецькою мовою та елліністичною культурою ці чинники забезпечували єдність держави протягом майже тисячоліття. В основу візантійського законодавства було покладено римське право, яке ревізувалося та адаптувалося до нових життєвих реалій. Етнічна самосвідомість довгий час не грала істотної ролі в самоідентифікації імперських громадян, які офіційно іменувалися римлянами (по-грецькому — ромеями). В історії Візантійської імперії можна виділити ранньовізантійський (IV—VIII ст.), середньовізантійський (IX—XII ст.) і пізньовізантійський (XIII—XV ст.) періоди.