Различия: Считается, что главным различием Европы и Руси был уровень развития технологий, культуры, образования. Основной причиной на мой взгляд является то, что европейская цивилизация старше древнерусской как минимум на 500 лет – христианство стало государственной религией в Риме с IV века, что обусловило более раннее развитие европейской культуры. В Европе внедрялось больше технологий и было больше ученых. Научная мысль в Европе развивались быстрее, чем на Руси.
Сходства: Европа и Русь были тесно связаны друг с другом, и многие технологии и обычаи они заимствовали друг у друга, народы Европы и Руси исповедовали христианство и это сыграло большую роль на их общее развитие. Русь очень быстро повторило европейский путь развития, обогатив его собственными самобытными культурными особенностями. В IX-XII веках Русь стала значимой частью единого европейского политического и экономического пространства. Во-первых, Древнерусского государство было одним из самых больших государственных образований на территории Европы. Во-вторых, культурное развитие, религиозное и общественное устройство уже были схожи с другими европейскими странами за счет принятия христианства. В-третьих, европейские страны принимали Русь за равноправного партнера – в противном случае не были бы так распространены междинастические браки и не было бы активной торговли. Кроме того, Русь держала контроль над двумя значимыми торговыми путями. В-четвертых, Русь была сильным партнером в военно-политической сфере – русские дружины оказывали военную поддержку тем или иным странам в различных военных конфликтах.
ответ:Українська інтелігенція — творці інтелектуальних, духовних цінностей українського народу[1].
Сформувалася в XIX ст. на ґрунті певних соціальних традицій, що віками розвивалися на українських теренах. Виразниками цих традицій у давні часи була протоінтелігенція – духовно багаті, а в більш пізні часи ще й високоосвічені особистості. В додержавний період людської історії домінуючою формою духовного життя була релігія, а своєрідною "протоінтелігенцією" були жерці (див. Волхви). Саме від духовних осіб тих віків веде свій "родовід" давньоукраїнська протоінтелігенція. Визначальною віхою в історії її розвитку було запровадження християнства в Київській Русі (див. Хрещення Київської Русі): церква монополізувала суспільні функції збереження й відтворення культурного доробку всього суспільства, а отже й процес духовного збереження та відтворення самої протоінтелігенції (див., наприклад, Літописання), і водночас стала джерелом державотворчої ідеології. Ці обставини істотно вплинули на усвідомлення протоінтелігенцією свого призначення в суспільстві та обумовили певні зрушення в її соціальній природі. Зокрема,
по-перше, церковна протоінтелігенція формувалася за рахунок різних верств суспільства – і демократичних "низів", і феодальних "верхів", адже до стану церковнослужителів міг потрапити будь-хто з віруючих,
по-друге, церковна протоінтелігенція за своїм ставленням до держави була однорідною – вона захищала і підтримувала інтереси владної верхівки. Соціальна ієрархія та суспільний стандарт того часу жорстко регламентували діяльність протоінтелігенції. Втім, з часом у діях "протоінтелігенції" як когорти освічених людей почала проявлятися дуалістичність природи освіченості: у процесі самовідтворення вона продукувала як тих, хто обслуговував державну систему, так і опозиціонерів, духовних "дисидентів", речників численних "єресів". З часом ця дуалістичність стала родовою ознакою інтелігенції.
