ответ: Восстание Степана Разина началось 1667 году, это был вооруженный конфликт двух сторон между двух сторон крестьянством с одной и царской армии, и знати с другой.
Причины Восстания.
В начале XVII века закончилась Великая Смута, началось укрепление царской власти. Был создан первый орган государственной власти – Земский собор. В него входили только представители высшего сословия, а издаваемые указы и законы были направлены на усиление власти царя. Земский собор в 1649 году издал указ «о крепостном праве», по этому указу крестьяне оказались под пожизненным гнетом. Также в это время шли сразу несколько войн за земли Карелии, Украины и Сибири.
По поводу начала Крестьянской войны между войсками бунтовщиков, возглавляемых Степаном Разиным, и царской армией, историками ведутся споры. Одни считают, что своё начало восстание берёт аж в 1666 году, когда на Дону недовольные властями казаки, выдвинулись на Тулу, с требованием разрешить им возделывать плодородные донские земли. Однако Земский собор, боясь, что вместе с хлебом казаки обретут независимость бунтующих оставили без рассмотрения. Хотя в знак преданности царю, казаки намеревались вступить в ряды царской армии, но и это их желание было отвергнуто. В итоге против восставших были высланы государственные войска, и чтобы избежать кровопролития, бунтари повернули назад и сложили оружие.
Примерно в это же время на Дону стал остро ощущаться недостаток хлеба и вновь вспыхнул бунт, который возглавил уже представитель казачества Степан Разин.
Одни историки видят прямую связь между двумя бунтами, справедливо объединяя их в одну Крестьянскую войну, другие считают, что первый бунт был полностью подавлен, а истинное восстание Степана Разина год начала имеет 1667 г.
Объяснение:
Революції кінця 80-х - початку 90-х років - явище особливої історичної ваги: вони вивели з-під комуністичного панування на шлях свободи, національної незалежності й демократії регіон зі 140 млн населення. Від часу перемоги революцій суттєво змінилася карта Центральної та Східної Європи. З неї зникла НДР, яка восени 1990 р. возз’єдналася з Федеративною Республікою Німеччиною. Чотири нові держави, що виокремилися з колишньої Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії - Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Македонія, - здобули міжнародне визнання, були прийняті в ООН. Залишок колишньої федерації - Союзна Республіка Югославія (СРЮ) в складі Сербії та Чорногорії - опинилась у стані глибокої внутрішньої кризи та міжнародної ізоляції. У 1998-1999 pp. виник гострий військово-політичний конфлікт навколо краю Косово. СРЮ, зазнавши нищівних бомбардувань з боку збройних сил країн НАТО, вимушена була на їхню вимогу передати управління цим краєм у руки військових та цивільних структур ООН. Іншою багатонаціональною східноєвропейською державою, яка зазнала розпаду, стала Чехо-Словаччина. Після революції 1989 р. прагнення до національної незалежності взяли гору серед словацької грамадськості. На вимогу Словаччини розпочався процес поділу федерації на дві незалежні держави - Чеську Республіку та Словацьку Республіку, які з 1993 р. почали самостійне існування.
Объяснение:
