Монго́льська імпе́рія (у деяких джерелах також Татарська імперія, Степова імперія, Ординське царство) (старомонг. Yeke Mongγol ulus[джерело?] — Велика держава Монголів; монг. Монголын Эзэнт Гүрэн, Их Монгол улс) — середньовічна імперія в Євразії, друга за площею імперія у світовій історії[1]. Початок її утворенню поклало об'єднання монгольських племен під проводом Чингісхана у 1206 році. Вона збільшилася за рахунок приєднання держав Східної і Середньої Азії, Близького Сходу і Східної Європи. На час найбільшого розквіту її площа становила 24 мільйони км² з населенням понад 100 млн людей.
Объяснение:
Ще в XIII столітті мандрівниками з Середньої Азії та Індії була привезена звістка про те, що на сході утворилася нова держава — Монгольська імперія.
У ті часи територія від Китаю до Байкалу була населена монгольськими племенами. Татари, що жили там же спочатку, були заклятими ворогами монголів, але їм довелося примиритися з тим, що монголи їх підкорили. Таким чином, обидва цих племені Західна Європа і Русь стали називати просто татарами.
На той час Русь була більш розвиненою державою, ніж монголи, які кочували.
Для цього їм потрібні були великі площі землі. У монголів були свої вожді, які називалися ханами. У ханів в підпорядкуванні були нойони, що були вождями племен. Саме вони захопили для своєї худоби найкращі землі для випасу. Хани мали бойові дружини, що складалися з аратів, які були просто бідними одноплемінниками. Великі хани могли дозволити собі мати добірну гвардію, в якій служили нукери.
З другої половини XII століття у монголів стали відмирати родоплемінні відносини, а з появою приватної власності сформувалися окремі сім'ї.; зароджуються феодальні відносини, що можна назвати державністю. Міст Монгольська імперія не будувала, а багатство вимірювалось кількістю пасовищ і худоби та коней. Вважалося, що монголи — це відстала цивілізація. Вони були дуже войовничим народом. Для того щоб захопити нові пасовища, вони без роздумів знищували тих, кому ці пасовища належали раніше.
Монголи садили своїх дітей у сідло з дитинства, і тому кожен з них був прекрасним вершником і віртуозно володів арканом, луком зі стрілами. Їх коні були волохатими, низькорослими, володіли дивовижною витривалістю.
Ближче до XIII століття монгольські хани стали вести боротьбу за першість. Переможці підкоряли собі переможених, і ті ставали підданими сильнішого хана і воювали на його боці. А непокірні ставали рабами. Монгольська імперія проходила своє становлення безперервними війнами племен, а пізніше — їх спілками. Вожді винищували себе міжусобними війнами, чинити по-іншому в ті часи не вміли.
На початку шістдесятих років XII століття монгольський вождь Єсугей об'єднав велику кількість племен. Старшим його сином був Темучен, який у 1206 році прийняв ім'я Чингісхан. Через деякий час Єсугея отруїли, а його військо розбіглося.
Вдова довгий час жила у злиднях доти, поки не підріс Темучен і не зібрав свою дружину, разом з якою він воював з іншими ханами. Йому вдалося, підпорядкувавши кілька монгольських племен, завоювати для себе трон «Хамаг монгол улусу», а це означає, що всі монголи повинні були підкорятися тільки йому. У ці часи він був молодим, сміливим, безрозсудним і нещадним воїном. Але він умів за певних обставин і відступити.
Саме Темученом були проведені реформи, за яких була введена десяткова система організації армії. Ним була створена особиста гвардія з величезними привілеями для найняв і нукерів, яких звільнили від податків. У той же час він підкорював і інші племена. Останнім підкореним ним плем'ям були великі татари. У 1206 році Темучена проголосили Чингісханом — великим ханом. Саме з цих часів Монгольська імперія почала своє існування.
У час розквіту площа Монгольської імперії досягла 22 % від території Землі
