Рішенням Віденського конгресу 8 червня 1815 р. було створено Німецький союз, до якого входили 35 суверенних монархій та
4 вільні міста (Гамбург, Бремен, Любек і Франкфурт-на-Майні), а також частково землі Австрії та Пруссії. Членами Німецького союзу були король Великої Британії як король Ганноверу, король Данії як герцог Шлезвігу та король Нідерландів як великий герцог Люксембургу. Нові кордони в Центральній Європі дещо нагадували ті, які були у Священній Римській імперії німецької нації, однак сформувалися більш життєздатні політичні утворення. На конгресі у Відні у рішеннях щодо Німеччини домінували тенденції не допустити як її надмірної фрагментації, так і централізації. Зроблено це було під впливом Австрії, для якої велика об'єднана німецька держава загрожувала б її інтересам в Європі. Німецький союз фактично відображав низький рівень громадянської свідомості та політичної інтеграції у Центральній Європі. Войовничі реформатори, які обстоювали ідею об'єднання, не мали великого впливу в суспільстві, переважна більшість якого визнала територіальні зміни в Європі.
Объяснение:
