Противником русской армии во время Швейцарского похода Суворова, была сто тысячная французская армия под руководством генерала Массена. Русские хотели соединиться с армией Римского–Корсакова и австрийцами для дальнейшего совместного похода на Францию.
Швейцарский поход был задумкой правительств Австрии и Англии, и его главной целью было – выбить французов из Швейцарии. Русская армия в одиночку должна была решить эту задачу, потому что австрийцы должны были освободить Бельгию.
У Александра Васильевича Суворова был свой план действий, он был проще и надежнее, однако правительство посчитало иначе. Российской Империи никогда не везло с союзниками, так было и в этот раз. Союзники не ставили перед собой цели полного разгрома агрессивной Франции, они хотели лишь вернуть захваченные земли.
Александру Васильевичу предстояло совершить опасный переход из Италии на север, пройти через горы и соединиться с армией Римского–Корсакова, а так же с австрийцами. После соединения предстояло начать наступление на французские территории. Во время перехода русская армия должна была изгонять французов из захваченных территорий.
Начало похода задержалось на целых десять дней, союзники никак не могли обеспечить русскую армию всем необходимым. Не было ни продовольствия, ни боеприпасов, об одежде вообще не приходилось говорить. Ситуация была сложной успешно завершить Швейцарский поход Суворову должен был его опыт и воинский талант.
Александр Васильевич намеревался пройти сквозь Рейс и зайти в тыл французским войскам. Русский полководец выбрал самый короткий маршрут похода, он же был и самым трудным. Русские взяли перевал, а на другой день смогли перейти «чертов мост». Это был очень опасный маневр. Французы, считали, что перейти через мост невозможно, и, пренебрегая осторожностью, забыли его заминировать. Тем временем австрийцы сняли часть своего войска и отправили в Бельгию. Корпус Римского–Корсакова был разбит, его остатки смогли выбраться из окружения, потеряв обоз и артиллерию.
Армия Суворова тоже попала в окружение, и у солдата оставалось два пути, победить или погибнуть. Армия устала, остро не хватало продовольствия. Но благодаря мужеству и смелости русских солдат, а также гению Суворову, армии удалось выйти из окружения. Через горы полководец сумел вывести в Австрию 15 тысяч русских солдат и офицеров, 1500 пленных.
После Швейцарского похода, Александр Ваильевич получил звания генералиссимуса и был отозван в Россию. Великий полководец возмущался поведению австрийских властей, и негодовал: «Вместо Франции, благодаря неумелым действиям Австрийского правительства, погрязшего в коварстве, мы отправились домой…»
Відповідь:
Візантія (Візантійська імперія) - прийнята в історичній науці назва держави, що утворилася наприкінці 4 ст. у східній частині Римської імперії. ... Східна Римська імперія утворилася в результаті розпаду Римської імперії, який відбувся після смерті імператора Феодосія Великого (395)
Розділ імперії в 395 р. остаточно сформувався відокремленням східних провінцій. До Східної Римської імперії увійшли Балканський півострів, Мала Азія, Північна Месопотамія, частина Вірменії, Сирія, Палестина, Єгипет, Кіренаїка, Крим, Родос, Кіпр та інші острови. Різні народи жили тут – греки, даки, фракійці, іллірійці, сирійці, грузини, вірмени, євреї, але домінували греки і їх мова. Самоназва імперії – Ромейська, ми ж її називаємо Візантією.
Східна імперія була більш стійкою в порівнянні із Західною внаслідок стійких економічних зв‘язків. В приморських районах і в долинах річок вирощували виноград, сливи. Житницею був Єгипет; Мала Азія і Сирія – скотарські райони. Рабовласництво не відігравало такої ролі, як у Західній імперії. Поруч з рабами були вільні общинники. Община – мітрокомія, з круговою порукою.
В імперії було багато міст: Константинополь, Фессалоніка, Коринф, Ефес, Лаодікія, Антіохія, Бейрут, Дамаск, Олександрія. Вони були центрами ремесла і торгівлі. Караванні і морські шляхи вели в Індію, Китай, на Кавказ і до слов‘ян. На узбережжях була безліч провінційних міст – полісів. Соціальний склад міст був строкатим.
