Аналитики спросили у россиян, какие события они считают самыми значимыми в отечественной истории 19 века.
Отмена крепостного права в 1861 году является, по мнению россиян, самым значимым событием российской истории 19 века. Так, 62% о полагают, что именно этот шаг оказал наибольшее влияние на развитие нашей страны. Наиболее значимым событием отмену крепостного права признают, в первую очередь, жители средних городов (68%).
В пятерку наиболее значимых событий с точки зрения влияния на ход отечественной истории попали не только Великая Отечественная война 1812 года (28%) и восстание декабристов (22%), но и вехи развития транспортной инфраструктуры России: открытие первой железной дороги (26%) и строительство Транссибирской магистрали (29%).
Меньшую роль в развитии страны, по мнению о сыграли судебная и земская реформы (18%), Кавказская война и присоединение Чечни (14%), продажа Аляски и Алеутских островов (12%).
Наконец, самыми малозначимыми в масштабе отечественной истории представляются россиянам Крымская война (9%) и открытие Эрмитажа (6%).
Напомним, 3 марта (19 февраля по старому стилю) 1861 года в столице Российской Империи – Санкт-Петербурге император Александр II подписал манифест «О Всемилостивейшем даровании крепостным людям прав состояния свободных сельских обывателей» . Крестьяне перестали считаться крепостными, став «временнообязанными» . Они получили права «свободных сельских обывателей» , то есть полную гражданскую право во всем, что не относилось к их особым сословным правам и обязанностям - членству в сельском обществе и владению надельной землей.
Крестьянские дома, постройки, все движимое имущество крестьян было признано их личной собственностью. За манифест Александр II был прозван в народ
Головною причиною є те, що перші літери були стилізовані і являли собою окрему картинку. Зазвичай автори писемних пам'яток вважали за потрібне додати до просто тексту ще й ілюстрацію, а також різноманітні орнаменти, тому такі книги були своєрідним поєднанням як писемних так і образотворчих пам'яток. Також через цінність матеріалів та величезну трудоємність вони були надзвичайно дорогі та існували в невеликій кількості, тому були розкішшю.
Найдавніші рукописні книги з'явились в Україні у період Київської Русі із запровадженням християнства. У першій половині XI століття князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам'ятки: Остромирове Євангеліє (1056-1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У XII-XIV ст. важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства (звідси, ймовірно, походять Христинопольський Апостол, XII ст.; Бучацьке Євангеліє, 12-13 ст.; Добрилове Євангеліє, 1164; Холмщини Євангеліє (Холмське Євангеліє), кінець XIII ст.; Бесіди Григорія Двоєслова, друга пол. XIII ст.; Євсієве Євангеліє, 1283), а також Чернігівського, Новгород-Сіверського, Переяславського князівств (пам'ятки не збереглися). До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам'ятка рукописного мистецтва ранньої доби -- Київський Псалтир (1397), оздоблений 302 високохудожніми мініатюрами. Найдавніші книги переписувались на пергаменті (спеціально обробленій і пристосованій для письма шкірі молодих тварин -- ягнят, телят, козенят). Тривалий час пергамент був привізний, лише з XII-XIV ст. почали користуватись матеріалом місцевого виробництва. Давні книги переписувались уставом -- високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знака. Робота переписувачів була дуже повільною і вимагала скрупульозного виконання. У художньому оформленні книг переважали орнаменти "візантійського" і "тератологічного" ("звіриного") типу, мотиви, запозичені з книг болгарського походження, проте з включенням оригінальних елементів.
Объяснение:
