Основным архитектурным украшением средневекового города был собор, колокольня которого отбивала время и сообщала горожанам о пожаре, вражеском нападении или вспышке эпидемии.
Город располагался так, чтобы его удобно было окружить защитной стеной, но чтобы и окружающая среда служила ему защитой.Каждая семья имела свой дом, точнее — усадьбу, в которой был огородик и садик, конюшня, хлев, погреб, виноградная давильня.Усадьба окружалась надежной стеной, вход в дом и окна закрывались массивной дверью и ставнями . Словом, в средневековом городе почти все было, как в селе. Улицы были очень грязные , по которым бегали крысы.Люди различных профессий, продавцы разных товаров и всяческие поденщики ежедневно утром занимают свои места, каждый в зависимости от его занятия. На берегу реки в Лондоне, среди винных лавок, имеющихся на судах и в погребах, открыта для всех харчевня. Здесь ежедневно, в зависимости от времени года, можно было найти тертую, жареную, вареную пищу, крупную и мелкую рыбу, грубое мясо для бедных и более качественное для богатых, дичь и разную птицу... Сколько бы воинов и прихожан ни прибыло в город или ни покинуло его, в любое время дня и ночи ни те, ни другие не оставались голодными.
Відповідь:
Обов'язки шляхти, перед королем, були різні. Серед них, забезпечення озброєними воїнами на воєнні виправи. Наприклад: в 1409 році король дарує декілька сел шляхтичу з дідичим правом, а взамін той повинен виділяти на воєнні походи по 1 воїну з пікою і 5 лучників.
Набиралися рекрути з селян, або, в разі коли були бажаючі з міщан, також молодші сини безземельної шляхти могли бути офіцерами, крім того не треба забувати про козацтво, яке заробляло як наймані війська.
У замках завжди були військові формування (охорона, або саме військові формування (якщо шляхтич мав право на власне військо) - тобто навчити володіти зроєю в замках-фортецях шляхти було кому. Наприклад, у Яреми Вишневецького було військо власне, яке нічим не поступалося коронному війську. Шляхта у порубіжжі зі Степом Вільним обов'язково мала війська у маєтках - щоб боронили платників падатків та майно від татарських "візитів" за ясирем.
До того ж часи були такі, що сусіди не гребували наїздами один на одного, наприклад, у Генріка Сенкевича описано що тітка Елени Курцевич сама такі наїзди робила з синками та дворовими - це з популярної літератури.
З наукової є конкретні статті у законодавстві та судової практики про розповсюдженість практики наїздів. Широко відомий випадок наїзду старости Черкаського Чаплицького на хутір Суботів сотника Богдана Хмельницького - і яка халепа для Польської корони з цього вийшла у 1648 році.
