ответ:
российская федерация в 1991 - 2006 года
в октябре 1991 г. верховный совет рсфср утвердил программу, разработанную группой молодых реформаторов во главе с е.т. гайдаром (программа «шоковой терапии»). главная цель будущих реформ – скорейший переход к рыночной основанной на принципах монетаризма. основными пунктами программы гайдара стали либерализация цен – освобождение цен от государственного регулирования, и приватизация – передача государственной собственности в частные руки.
1 января 1992 г. – проведена рализация цен. в условиях спада производства и тотального дефицита она к стремительному подорожанию промышленных и продовольственных товаров. к 1997 г. цены на продовольствие выросли в сравнении с 1990 г. в 10 тыс. раз.с i октября 1992 г. началась приватизация, автором программы которой стал а.б. чубайс. каждому гражданину рсфср был выдан приватизационный чек («ваучер», «ваучерная приватизация»), дававший право на получение части государственной собственности. владельцы теневых капиталов сумели в короткий срок скупить большинство ваучеров у населения и нажить колоссальные состояния – сформировался слой финансовой олигархии. позднее, 1 июля 1994 г., начнется второй – денежный – этап приватизации.
29 червня 1941 р. з’явилася директива РНК СРСР і ЦК ВКП(б), відповідно до якої партійні й радянські органи розпочали практичну роботу з формування партизанських загонів. До цієї роботи були залучені й органи НКВС УРСР, у складі яких створювалися спеціальні підрозділи. їхню діяльність координував заступник наркома внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач. Основу партизанських загонів складали бійці Червоної армії, що потрапили в оточення.
Щоправда, через швидке військ Вермахту створити партизанські загони і мережу радянського підпілля в західному регіоні та правобережних районах України не вдалося. Цьому також сприяло негативне ставлення багатьох громадян України, особливо в Галичині й на Волині, до радянської влади. Тож перші спроби налагодити збройну боротьбу в тилу ворога провалилися.
Партизанський рух розгорнувся в лісових масивах Північної України після налагодження централізованого керівництва. Наприкінці 1941 р. утворилися партизанські загони О. Федорова на Чернігівщині, С. Ковпака та С. Руднєва на Сумщині, О. Сабурова - на території Сумської і Брянської областей. На основі цих загонів згодом було організовано великі партизанські з’єднання. Москва забезпечувала їх зброєю, усім необхідним для бойової, диверсійної та розвідувальної діяльності.
Объяснение: