кто ответить подпишусь мне нужна сегодня

Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР після 26 грудня 1991 року.

Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної Російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини Російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неевропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад Російської імперії на декілька десятиліть.

Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.

Исторические песни, как правило, создаются в определённой социальной среде и несут на себе отпечаток этой среды. Историческая воинская песня сближается с песней солдатской. Особенное развитие получает историческая песня в среде казачества (географически сфера распространения этих песен — Дон, Терек, Яик, Нижняя Волга) . Самый крупный цикл — песни о Степане Разине. В песне «Как у нас было на Волге… » предметом изображения становятся не воинские успехи, а волшебная сила Стеньки Разина, которого “пушечка не возьмёт”, “ядрышко не убьёт”. Интересно, что в донесении симбирского воеводы Ивана Дашкова от 29 июля 1667 года сообщалось: “…Того атамана и ясаула пищаль, ни сабля — ништо не возьмёт, и всё-де войско они берегут”.

Важным художественным средством при изображении казачьей скорби в песне о смерти Стеньки Разина является параллелизм. Идея свободы отражается в характерных образах: тихий Дон — казачий круг, ясный сокол — есаул. Уважительное “Степан Тимофеевич” соседствует с народным, простым “Стенька”. С одной стороны, это атаман, герой, возглавивший народ и пользующийся его доверием, с другой — такой же, как все, казак — простой и близкий им “Стенька”. В нескольких строках — выражение народного отношения, трагизм происходящего, величавая скорбь и человеческая боль.