XVII век в истории России и в истории русской культуры особый, рубежный. Им заканчивается история древнерусской культуры и начинается новый период, зарождается культура нового времени. Этот процесс становления новой культуры занял два с половиной столетия и завершился только в эпоху либеральных реформ Александр IIАлександра II.
XVII век - время предчувствия перемен, которые предстояли России. Смена типа культуры проходила в острой борьбе старой традиции с новыми потребностями и вкусами. Современники очень остро, болезненно ощущали ломку, переоценку ценностей и традиций, потому весь XVII век проходит под знаком борьбы двух общественных настроений. С одной стороны, это страстная до фанатизма защита старины, с другой, - понимание необходимости и полезности перемен.
В это переломное для культуры время появляются первые ростки обновления:
начинается процесс секуляризации в духовной жизни общества, оно медленно, но неуклонно освобождается от определяющего все стороны его жизни влияния церкви;
Директорія сама по собі була хоч і справжнім українським, але неефективним державним апаратом. Вона не змогла в назначений термін сформувати міцне становище серед народу, армію і ефективні союзи із іншими державами. Тому і історикам важко оцінювати тих, хто здавалось би боролись за Україну, але провалився в цьому повністю.
З цього випливає і основні причини поразки Української революції 1917-1921 рр., а саме:
1) Незгуртованість, відсутність єдиної ідеї в народу
2) Невизначеність УЦР і Директорії в майбутній ролі України, її нації на світовій арені
3) Втручання сторонніх сил (росіян (червоних і білих), німців,поляків,румун)
4) Міжусобиці, взаємне знищення через різні ідеології
