І. ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ. 1. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому
їхнє історичне значення?
1.1. «Ми, русини, особливо в Галичині, з давен-давна хлопська нація. Майже все, що піднеслося
понад хлопа, чи то шляхта, чи міщани,
все те за польських часів зробилося поляком; за
Австрії зразу німцем, а пізніше знов поляком. При руській мові, при руській народності лиша-
лися тільки прості чорні хлопи і вбогі та маловчені сільські священики. Вищі духовні особи,
єпископи та каноніки говорили й писали по-польськи або по-латині. Цікава річ, що в перших
50 літах австрійського панування польська мова серед галицького духовенства, навіть у мен-
ших містах і у селах, була розширена далеко більше, ніж за часів Польської держави. Так само
йті міщанські родини, що в початку австрійського панування ще були лишилися при рущині,
до 1820 року майже зовсім спольщилися» (І. Франко).
1.2. «Найновіший, однак, твір малоросійської літератури, який дійсно можна рекомендувати кож-
ному любителю слов'янської літератури, особливо філологам і граматикам, насамперед ради
пізнання тієї мови, якою розмовляє більше мільйона слов'ян, є надрукований тут, у Буді,
1837 р. під назвою "Русалка Дністрова"
. Це перша книга, написана простою народною мало-
російською мовою і надрукована нашими гражданськими буквами» (П. Павлович, редактор
часопису «Србскій народний листь»).
1.3. «...В день перед знесенням панщини зібралися Русини у Львові, заснували товариство Головну
руську раду для оборони прав руського народу, в котрій обняв провід тодішній єпископ (опiс-
ля митрополит) Григорій Яхимович. З'явився тоді перший руський часопис "Зоря Галицька",
а восени 1848 р. заходом поета Миколи Устияновича і Івана Борискевича з'їхалися у Львові
руські учені, щоби порадитися над розвитком руської мови і руського письменства, і заснува-
ли товариство Галицько-руська матиця, котре мало видавати книжки для просвіти народу»
(К Пееt thе​

На протяжении бронзового века происходило формирование, развитие и смена ряда металлургических провинций; выделяют ранний, средний и поздний этапы бронзового века. переход от медного века к бронзовому веку связывают с распадом -карпатской металлургической провинции (первая половина четвертого тысячелетия до н.э.) и формированием около 35-33 веков до н.э. циркумпонтийской металлургической провинции, которая доминировала на протяжении раннего и среднего бронзового века. южнее центрального складчатого горного пояса в евразии (от альпов до алтая) в бронзовом веке сформировались общества со сложной социальной структурой, хозяйством, основанном на земледелии в комплексе со скотоводством, , письменностью, государствами. севернее, в степных регионах евразии преобладали общества скотоводов-кочевников. в среднем бронзовом веке (26-19 века до н.э.) территория распространения металла значительно расширилась на север. начало позднего бронзового века связывают с распадом циркумпонтийской металлургической провинции на рубеже третьего и второго тысячелетий до н.э. на ее месте сформировались новые металлургические провинции. наиболее крупной из них была евразийская степная металлургическая провинция. к ней с юга примыкала относительно небольшая, но отличающаяся богатством и разнообразием изделий, характером сплавов, кавказская металлургическая провинция. на среднем востоке сложилась ирано-афганская металлургическая провинция. обширную территорию от саян и алтая до индокитая занимала восточно-азиатская металлургическая провинция. средиземноморская металлургическая провинция существенно отличалась от расположенной к северу от нее европейской металлургической провинции производственными приемами и формами изделий. в 13-12 веках до н.э. произошла так называемая катастрофа бронзового века, когда распались или видоизменились культуры на огромном пространстве от атлантического океана до тихого океана. в течение ряда столетий до 10-8 веков до н. э. осуществлялись переселения народов, начался переход к раннему железному веку. дольше всего в европе бронзовый век сохранялся у кельтских племен на побережье атлантического океана.

Згідно з «повістю временних літ», в 6496 році від створення світу (тобто приблизно в 988 році н. е.) [28] київський князь володимир святославич прийняв рішення хреститися від константинопольської церкви. після чого, за царювання імператорів василя ii і костянтина viii багрянородного, прислане константинопольським патріархом миколою ii хрисоверг духовенство хрест київських людей в водах дніпра і (або) почайни. згідно російської літописі повість временних літ, князь під час хрещення свого народу підніс наступну молитву: «боже великий, що створив небо і землю! призри на нові люди ця і дай їм, господи, відведе тобі, істинного бога, якоже уведешь тебе країни християнські, і утверди в них віру праву і несовратну, і мені , господи, на івнаго ворога, та надіючись на тебе і твою державу, побіжить підступи його!