Жанр вірша “І все таки до тебе думка лине”: громадянська лiрика Тема вірша “І все таки до тебе думка лине”: вiдтворення картин рiдного краю,ностальгiя за Батькiвщиною. Ідея “І все таки до тебе думка лине”: Провідною думкою поезії є вболівання за долю рідного народу. Проблематика вірша “І все таки до тебе думка лине” : -туга за рiдним краєм -бiль вiд безсилля -готовнiсть цiною життя здобути свободу для Батькiвщини “І все таки до тебе думка лине” художнi засоби: метафори, інверсiя, риторичні звертання(Мій занепащений , нещасний краю!), епітети(занепащений, нещасний край), гіпербола(О, сліз таких вже вилито чимало, — Країна ціла може в них втопитись) “І все таки до тебе думка лине” віршовий розмір Віршовий розмір: п’ятистопний ямб Римування: суміжне Вірш «І все-таки до тебе думка лине» — це висновок, результат болючих роздумів авторки: хоч її батьківщина найнещасніша, сама занапащена, але для неї вона найдорожча, а свою любов до рідного краю можна виявити не сльозами, тільки ціною тривалої боротьби за волю, ціною крові, ціною навіть життя: О, сліз таких вже вилито чимало,— Країна ціла може в них втопитись; Доволі вже їм литись,— Що сльози там, де навіть крові мало! Отже, з вірша видно, що корінні зміни в суспільному житті, соціальне й національне визволення народу може настати лише в наслідок рішучих дій. Перша поетична книжка Лесі Українки «На крилах пісень» вийшла у Львові на початку 1893 року. Вона складалася із шести поетичних циклів. Найхарактернішим і найпотужнішим був цикл політичної лірики «Невольничі пісні» — один з найвищих злетів революційного слова поетеси. Цикл об’єднує наскрізна думка: «Що сльози там, де навіть крові мало», а також загальний героїчний пафос, вміщений у поезії «І все-таки до тебе думка лине» — справжній перлині циклу. Цей вірш — звернення до рідного «занапащеного, нещасного краю». Безмежною була любов Лесі до України. Вона любила землю, вивчала її минуле, поділяла життя і турботи своїх сучасників
Джерело: https://dovidka.biz.ua/i-vse-taki-do-tebe-dumka-line-analiz-virsha/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Космографические представления Средневековья сводились к вере в геоцентрическую теорию Птолемея устройства Вселенной (то есть что звёзды, планеты и Солнце вращаются вокруг неподвижной Земли), если речь идёт о ппредставлениях европейцев. Вера эта поддерживалась католической церковью. На смену ей с большим трудом пришла гелиоцентрическая система мироустройства Коперника. В ней уже не Земля была в центре, а Солнце. Эти взгляды развил вечной памяти Джордано Бруно, за что и был сожжен церковью. Галилей тоже не удержался и в последний момент якобы воскликнул "А всё-таки она вертится" (Земля)
Относительно географических представлений, то там тоже церковь верховодила, продолжая поддерживать античную теорию о китах, черепахах или столбах, на которых держится земная твердь, и библейскую. Это тоже относительно Европы говоря. В отличии от которой у арабов вроде как было на тот момент весьма точное описание земель и стран на основании опыта путешествования
